Папа: Нехай же ніхто не зловживає цим періодом болю для власної вигоди

Під час ранкової Святої Меси в суботу Святіший Отець підніс молитву за те, щоби Господь дарував нам чесне сумління, аби завжди чинити лише добро в цей важкий період, а в проповіді звернув увагу на те, що наші великі гріхи і падіння завжди починаються з маленької спокуси, що веде до самовиправдання.

«Ніколи не забуваймо: за гріхом, за падінням завжди стоїть спокуса, яка спочатку завжди є маленькою, але виросла, інфікувала інших і, врешті, знаходимо виправдання для того, щоб упасти», – перестеріг Папа Франциск, звершуючи свою проповідь під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» в суботу, 4 квітня 2020 року.

На початку богослужіння Святіший Отець звернув увагу на це, що в період тривоги й болю люди часто отримують можливість зробити те, чи інше, чимало добра, але не бракує й таких, кому приходить думка використати момент для власного збагачення. «Молімося сьогодні, – закликав він, – аби Господь дав нам усім чесне сумління, прозоре сумління, яке дозволить нам стояти перед Богом не соромлячись».

Поступовий розвиток спокуси

Під час проповіді Папа зупинився на євангельському уривкові, в якому розповідалося про те, як після воскресіння Лазаря Синедріон постановив убити Ісуса. Він звернув увагу на те, що це рішення є результатом «поетапного процесу», спокуси, що почалася з малого, потім, зростаючи, передалася іншим, привела до аргументів для самовиправдання, перемінюючи серце.

Проповідник зазначив, що спочатку законовчителі й первосвященики були стурбовані: явився Предтеча, за ним – Ісус, Який почав чинити знаки й чуда, промовляти до людей зрозумілою їм мовою. Вони, спочатку, перемовляються між собою, а згодом висилають провокаторів, які стараються впіймати Ісуса на слові. Далі визріває думка, що потрібно щось з цим робити, зокрема, як після воскресіння Лазаря чимало юдеїв увірували в Ісуса. Тож синедріон приходить до висновку, що слід вбити Ісуса, а виправдовується стараннями запобігти бунтові, аби «римляни не зруйнували наш храм». І розійшлися спокійні, мовляв, саме таке рішення слід було прийняти.

«Цей спосіб діяння законовчителів – це образ того, як спокуса діє в нас, бо за цим, очевидно, стояв диявол, який хотів знищити Ісуса. Й спокуса в нашому серці, зазвичай, діє саме так: починається з чогось малого, з якогось прагнення, ідеї, зростає, заражає інших і, врешті, самовиправдовується», – мовив Святіший Отець, зазначивши, що також і ми, коли переможені спокусою, почуваємося спокійними, бо знайшли виправдання для такого вчинку.

Покаятися і шукати причину

Отож, як підкреслив Папа, коли скоїмо гріх, коли трапиться падіння, то слід іти й просити прощення в Господа: це перший крок, який ми повинні зробити. Але далі ми повинні запитати себе: «Як же могло трапитися, що я так впав? Як цей процес розпочався в моїй душі? Кого я заразив? Які виправдання знайшов для того, щоби впасти?».

«Прикладом для нас завжди є життя Ісуса, тож речі, які трапилися з Ісусом, це те, що трапиться також і в нашому житті: спокуси, виправдання, добрі люди навколо нас, присутність яких не завжди відчуваємо, і лихі, які в момент спокуси наближаються, аби причинитися до її зростання. Однак, ніколи не забуваймо: за гріхом, за падінням завжди стоїть спокуса, яка спочатку завжди є маленькою, але виросла, інфікувала і, врешті, знаходжу виправдання для того, щоб упасти. Нехай же Святий Дух просвітить нас цьому внутрішньому самопізнанні», – побажав Святіший Отець.