«Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє!» – проповідь Блаженнішого Святослава у Квітну неділю

В ім’я Отця  і Сина і Святого Духа! Амінь.

Преосвященні владики, всечесні отці,
преподобні брати і сестри,
дорога вселенська і глобальна спільното нашої Церкви
в Україні і на поселеннях, яка зараз єднається з нами у молитві,
дорогі у Христі брати і сестри,
дорога українська молоде!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми святкуємо одне з найбільших християнських свят у році – свято урочистого входу Господнього в Єрусалим. Подію, яка безпосередньо розпочинає і відкриває перед нами дорогу страсного тижня і вводить нас у таїнство страждання, смерті і Воскресіння нашого Спасителя.

Ми сьогодні згадуємо історичну подію, яка сталася в Єрусалимі.  Ісус Христос після того як воскресив померлого Лазаря, який вже чотири дні лежав у гробі, сидячи на осляті входить у Єрусалим. Місто почувши незвичайну новину, а напередодні бачивши померлого Лазаря, що вже почав у гробі розкладатися, в особі Ісуса Христа впізнало свого Бога, який навідується і входить по-новому у життя свого народу. Єрусалимська молодь вбачає в Ісусі Христі того, через кого діє надзвичайна Божа сила. Після воскресіння Лазаря вони бачить Бога, який навідується і входить по-новому у життя свого народу. Співаючи «Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє» єрусалимська молодь вбачає в Ісусі Христі  обличчя воплоченого Бога, Того, якого бачив пророк Ісая і перед престолом якого небесні сили співають «Осанна!», того Бога, котрий сьогодні перед обличчям хвороби і смерті є союзником людини. Ізраїльський народ в обличчі Христа бачить свого союзника у боротьбі зі стражданням, хворобою і смертю. Всі юдеї які прийшли на свято Пасхи до Єрусалиму побачили, що в Ісусі Христі є та сама сила Божа, яка воювала за Ізраїль в усіх історичних періодах його історії спасіння. Та сила, яка об’являється у Христі показує їм Ісуса як нового Давида, через якого Божа сила може проявитися навіть через людську слабкість і неміч. В Ісусі сьогодні є та сама сила Божа, яка колись допомогла Давидові маленьким камінчиком подолати Голіята, хоч він наводив жах на усе ізраїльське військо. Вони співають сьогодні Христові як новому Давидові що сидить верхи на осляті, якого молодь проголошує сином Давида-царя, що колись завоював Єрусалим і зробив його столицею Ізраїлю. Створив життєвий простір для Божого народу в обітованій землі. Тому то радується сьогодні Ізраїль. «Якщо Бог з нами, то хто проти нас?»

Сьогодні співає Єрусалимська молодь, бо бачить у новому Давиді початок нової ери і нового часу. Христос іде, щоб в цих днях як Бог заключити Новий Завіт у своїй власній крові. Він іде, щоб увійти в смерть і вийти з неї переможцем у третій день після свого погребення. Він йде, щоб у Єрусалимі перемогти смерть. Показати Бога як того, хто вириває жало смерті і дає людині надію на життя вічне.

Сьогодні добра новина про Бога, який є союзником людини перед обличчям хвороби і смерті є доброю новиною для сучасного людства, яке потерпає перед обличчям смертоносної хвороби перед якою людство немає сили. Ми сьогодні бачимо, що стоїмо як людство і цивілізація на порозі нової ери і нового часу. Історія Європи показує, що кожного разу коли через цей континент проходили смертоносні хвороби чуми і холери, то вони спричиняли початок нової ери. Так само як бруньки на деревах показують, що буде зміна пори року так сьогодні ми бачимо, що наступає час нового життя. Так само часи тих лихоліть спричиняли багато більше чим смерть людини.

Великі епідемії минулого не лише забирали життя і фізичне здоров’я людини. Вони рвали фундаментальну мережу людських стосунків, яка є основою усякого суспільства, ту найважливішу тканину, яка зв’язувала людей в єдину спільноту. Коли епідемії минали люди починали по-новому дивитися один на одного. По-новому починали зав’язуватися соціально-культурні, релігійні, економічні та міжнародні стосунки. По-новому людина дивилася на саму себе, на цінність життя тих людей які вціліли.

Ми бачимо сьогодні, що перед нами саме такий «новий час». Світ, наша держава, наш народ, ми з вами. Ми вже ніколи не будемо такими самими як були до початку пандемії. Ми можемо з впевненістю сказати, що глобальне людство стане іншим. Але, яким воно буде залежить виключно від нас. Слово «новий» у Священному Писанні означає кращий. Дай Бог, щоб після цієї пережитої пандемії, можливо найстрашнішої в новітній цивілізації людство, народи і світ стали кращими.

Ми можемо стати кращими лише тоді, коли за обставин цієї смертоносної хвороби переосмислимо цінність людського життя, коли зупинимо війни та перестанемо інвестувати в смерть, але будемо інвестувати в життя. Ми як людство станемо кращими коли сьогодні ті, які мають владу в народах перестануть інвестувати у виробництво зброї, а почнуть інвестувати у розвиток охорони здоров’я.

Ми станемо кращими, коли усвідомимо що життя людини є найвищою цінністю народу, суспільства і цивілізації. Що життя людини є ціннішим за фінансову доцільність економічних стосунків, як локальних так і глобальних. Що не можна «тридцятьма юдиними срібняками» виставити ціну Неоціненного, ціну людини сотвореної на Образ і Подобу Божу!

Ми станемо кращими, коли відчуємо, що ми всі є єдиною вселюдською родиною та  відчуємо цінність солідарності між людьми. Коли зрозуміємо, що жодні мури які розділяють сьогодні людей, політичні поділи на «сфери впливу» і жодні  геополітики не можуть стримати навіть найменшого вірусу, бо перед ним мури і кордони не мають жодної сили.

Людство стане кращим, коли переосмислить своє відношення до довкілля, до землі, на якій живе. Тоді земля у вирі глобальних кліматичних змін не буде продукувати смертоносні хвороби, наче б щоб боронитися перед людством, яке по-хижацьки ставиться до землі. Цю землю Господь довірив людині для відповідального господарювання, щоб її робити плодючою та здатною подолати голод сучасної людини що шукає засобів для прожитку.

Тому сьогодні, коли ми стоїмо на порозі «нового часу» та співаємо «осанна» нашому Спасителеві, який входить в Єрусалим і через ту подію входить в новий час і робить нас новим людством.

Новий світ кращим повинна зробити наша молодь. Це буде її світ, її нова культура, суспільство і цивілізація. Тому сьогодні ми особливо звертаємо нашу увагу, слово і  заносимо молитву до Бога за нашу молодь. Дорогі дівчата і хлопці!  Ви є тими пагонами людства і тими зеленими галузками, які сьогодні випускає світова людська спільнота. Вона вами тішиться і у це свято вітає разом з вами нашого Спасителя.

Я сьогодні прошу молодь України і цілого світу візьміть у свої руки як зелені галузки ті базові християнські цінності, і саме ними привітайте Христа. Привносіть їх у нову культуру побудови людських стосунків, новий спосіб «бути разом». Нехай тими зеленими галузками нашої молоді буде повага до людини, її життя, її гідності і здоров’я. Нехай тими зеленими галузками будуть правдиві цінності, які нам допоможуть бути справжніми людьми: відчуття правди та справедливості, спільного блага, відповідальності за іншого, відповідальності за наше довкілля. Скажіть Христові, що несе все це багатство і повноту людського життя у Собі, «Осанна во вишніх!» В Твої руки, наш Спасителю, вручаємо наше життя і наше майбутнє. Бо віримо, що Ти допоможеш нам зробити його новим і кращим.

Благословенний, хто йде в ім’я Господнє! Амінь.

† СВЯТОСЛАВ

Патріарший собор Воскресіння Христового, 
12 квітня 2020 року