Кардинал Вальтер Брандмюллер: Закриті церкви на Великдень. Приклад мучеників повинен нас засоромити

Християни завжди виступали проти імператора, який хотів змусити їх віддати йому те, що Боже. Сьогодні поліцейська держава насиллям і заборонами відібрала нам можливість святкувати Воскресіння Господнє. Приклад мучеників та віруючих в місійних країнах повинен засоромити ситих і млявих європейців – пише кардинал Вальтер Брандмюллер.

«Учні Ісуса, зібрані в горниці, зачинили двері, боячись євреїв, але Воскреслий увійшов посеред них. Так було у вечір Воскресіння у квітні 30 року після Христа в Єрусалимі. 12 квітня 2020 р. християни, не боячись євреїв, а коронавірусу, стоячи перед закритими дверима церков, пережили свято Воскресіння Господнього – і попри все Він увійшов посеред них», – пише кардинал Вальтер Брандмюллер на шпальтах австрійського католицького порталу Kath.net.

Церковний історик цінує ту роль, яку минулого Великодня відіграли медіа. Хоча присутність Воскреслого Господа могла бути лише «віртуальною», однак мільйони людей у своїх домах спостерігали за Літургіями або трансляцію «Urbi et orbi» з Риму. Кардинал подає дані з Австрії, де за релігійними подіями стежили 4,128 млн осіб, тобто половина всіх телеглядачів.

Перегляд трансляції Літургії кардинал порівнює з переглядом кулінарних програм. «Перед нашими очима готується чудове меню, органи чуттів задовольняються, але шлунок залишається порожнім. Також є апетит, що вимагає справжнього задоволення, справжнього насичення. Це може бути схожим на таїнство. Церква замислювалася про це давно: тут йдеться про sacramentum in voto, прагнення до таїнства, яке недоступне в цей момент, є прагненням, якого можна досягти особливим чином: це духовне причастя», – пише він.

На думку німецького кардинала, довготривалий голод за Євхаристією перед закритими церквами можна розуміти як заклик гідно приймати Тіло Христове. «Цей досвід підриває занадто очевидне, часто занадто поверхове прийняття Причастя дуже багатьма людьми. Чи досі замислюєтесь про слова Павла до Коринтян, в яких він застерігає Божим судом тих, хто негідно споживає хліб і п’є чашу» – запитує він.

«Неможливість чинити за звичкою може привести до рятівного покаяння», – додає він.

Тоді кардинал пригадує приклад 46 християн з північноафриканської Абіссінії, яких переслідували за часів імператора Діоклетіана. Їхньою «провиною» був факт читання Біблії та участь у Літургії. «Sine dominico non possumus – без Господнього Бенкету не можемо жити, сказав один з них на ім’я Емерітус».

«Хто не думав також про християн у місійних країнах, які проводили багатогодинні марші, щоб прийти на Літургію? Це приклади та імена, які повинні засоромити ситих і млявих жителів Центральної Європи», – сказав він.

«Від початку виникали конфлікти, тому що були мученики, які не хотіли віддати імператору те, що Боже. Тепер коронавірус породив нову конфліктну ситуацію: Держава-імператор хоче заборонити громадянам – щоб захистити їх – віддати Богові те, що Боже! Згадуються похмурі події минулого, темні тіні Нерона, Робесп’єра, Гарібальді, Сталіна та Гітлера… Усім їм протистояли християни аж до жертви крові, щоб віддати Богові те, що Боже», – зазначає він.

«А сьогодні? Тут маємо поліцейську державу, яка завдає сильних ударів і змушує закривати церкви на Великдень. Чи за допомогою заклику до порядку і дисципліни зрілих громадян не можна було б досягти більше, ніж примусом і насиллям?» – запитує кардинал.