Звернення католицьких єпископів до влади на тему сурогатного материнства

ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ

ТА ВСІХ ЛЮДЕЙ ДОБРОЇ ВОЛІ

Пандемія коронавірусу проявила багато патологій у нашому сучасному суспільному житті. Одне з них – явище сурогатного материнства, тобто трактування людей як товару, який можна замовити, виготовити та продати, яке, на превеликий жаль, дозволяє чинне українське законодавство. Це проблема, на яку ми, як релігійні діячі вже неодноразово звертали увагу компетентних органів державної влади. Таке топтання людської гідності спонукає нас, католицьких єпископів України, ще раз звернутися до української влади усіх рівнів з вимогою засудити і заборонити це ганебне явище.

Останніми днями ми стали свідками відеозапису опублікованого на сторінці клініки BioTexCom з готелю «Венеція» у Києві, який показує імпровізовану дитячу кімнату і 46 плачучих немовлят, що лежать у ліжках. Новонароджені лежать в сучасних інкубаторах, позбавлені материнського дотику, батьківського тепла, самовідданої турботи, так потрібної їм любові, натомість розглядаються як придбаний продукт, за яким не з’явився покупець. Такої демонстрації зневаги людської особистості, її гідності – годі й уявити. А це все уможливлює узаконене сурогатне материнство.

Узаконене т.зв. сурогатне материнство, яке «материнством» не годиться й називати, потягує за собою не тільки проявлені тепер жахливі феномени, але, в своїй основі є моральним злом та приносить незліченні страждання і поневіряння як народженій таким чином дитині, так і жінці, яка її народила, членам її сім’ї та й, зрештою і самим людям, які таким чином «заводять» (немов звіряток) дітей.

У своїй суті, практика сурогатного материнства, її предмет, мета та засоби досягнення є морально неприйнятними. Це ж стосується й т.зв. альтруїстичного сурогатного материнства, яке не може мати іншої моральної оцінки, бо навіть якщо намір сурогатної матері є добрим, то недобрими є засоби та сам предмет. Комерційне підґрунтя сурогатного материнства з моральної точки зору заслуговує на ще жорсткішу оцінку, адже додається моральне зло купівлі-продажу функцій тіла та самої особи новонародженої дитини. Жодні обставини та наслідки не можуть виправдати практику сурогатного материнства.

Кожна дитина – це Божий дар, який слід з вдячністю приймати у відкриті руки в подружньому житті. Кожна дитина має право бути зачатою у природній спосіб, і кожна дитина має право народитися в сім’ї і виховуватися в атмосфері любові батьком і матір’ю. Сурогатне материнство це право жорстоко порушує і унеможливлює Україні йти шляхом розвитку, шляхом великої європейської спадщини. Подібна прогалина в українському законодавстві суттєво руйнує євроінтеграційні зусилля і дискредитує нашу Державу в очах європейського суспільства.

Ми солідаризуємося із закликом Уповноваженої Верховної Ради України з питань прав людини заборонити на законодавчому рівні міжнародну торгівлю дітьми в Україні та закликаємо і вимагаємо заборонити сурогатне материнство у будь якій формі (альтруїстичній і комерційній), а народженим діткам запевнити належну опіку та можливість усиновлення в родинах.

Цю нашу вимогу підкріплюємо засудженням низки міжнародних інституцій цього ганебного явища, яке подаємо у додатку до цього листа.

Також, вимагаємо від державної влади врешті звернути увагу на сімейну політику в Україні – створити відповідний орган державної влади, який би опікувався українськими родинами і дбав про те, щоб українським матерям не приходилося торгувати своїм тілом і виношеними під серцем дітьми заради свого та своїх рідних виживання.

Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-католицької Церкви

Блаженніший Святослав, Верховний архієпископ Києво-Галицький, Глава Української греко-католицької церкви

Від імені Конференції Єпископів Римсько-католицької Церкви в Україні

Архієпископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Львівський, в.о. Голови Конференції Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні

ДОДАТОК

до Звернення про сурогатне материнство

Європейський Парламент однозначно засудив практику сурогатного материнства, не розрізняючи його «альтруїстичного» та «комерційного» аспектів. 5 квітня 2011 р. Європейський Парламент прийняв резолюцію, в якій просить «держави-члени визнати серйозну проблему сурогатства, яка являє собою експлуатацію жіночого організму та її репродуктивних органів» (European Parliament resolution of 5 April 2011 on priorities and outline of a new EU policy framework to fight violence against women, http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P7-TA-2011-0127+0+DOC+XML+V0//EN (21/01/2016), §20). У цій резолюції також наголошується, що сурогатне материнство спричиняється до торгівлі людьми: «жінки та діти підлягають однаковій формі експлуатації, і обидва можуть розглядатися як товари на міжнародному репродуктивному ринку, а нові репродуктивні домовленості, такі як сурогатство, розширюють торгівлю жінками та дітьми та їх нелегальні перевезення через національні кордони » (European Parliament resolution of 5 April 2011 on priorities and outline of a new EU policy framework to fight violence against women, http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//TEXT+TA+P7-TA-2011-0127+0+DOC+XML+V0//EN (21/01/2016), §20).

Щорічний Звіт про права людини та демократію у світі 2014 року та політику ЄС щодо цього питання (Annual report on human rights and democracy in the world 2014 and the EU policy on the matter), прийнятий на пленарному засіданні Європейського парламенту 30 листопада 2015 року, «засуджує практику сурогатства, яка підриває людську гідність жінки з того часу її тіло та його репродуктивні функції використовуються як товар» (European Parliament resolution of 30 November 2015 on the Annual Report on Human Rights and Democracy in the World 2014 and the European Union’s policy on the matter, http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&reference=P8-TA-2015-0470&language=EN&ring=A8-2015-0344 (21/01/2016), §115).

Практика сурогатства порушує міжнародне та європейське законодавство, зокрема Хартію основоположних прав Європейського Союзу ст. 1 і 3, (2000 р.), Конвенцію про права дитини ст. 7 і 3 (1989 р.), та Протокол що до торгівлі дітьми ст. 2 (2000), Конвенція щодо ліквідації всіх форм дискримінації жінок ст. 6 (1979), Про усиновлення дітей ст. 4с (3) (1967 та 1993), Про торгівлю людьми ст. 4; (2005), Права людини та біомедицина ст. 21 (1997).

У Звіті спеціального доповідача Щодо продажу та сексуальної експлуатації дітей, включаючи дитячу проституцію, дитячу порнографію та інші матеріали сексуального насильства над дітьми (2018), читаємо застереження від зловживань та практик усіх форм сурогатства, а наша Держава критикується як один із міжнародних центрів комерційного сурогатного материнства (https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G18/007/71/PDF/G1800771.pdf?OpenElement).