Кардинал Толентіно: В час ізоляції усвідомлюємо цінність спільноти

Пандемія змусила нас зрозуміти, що основою нашого існування є служіння іншим. На цьому в інтерв’ю для Радіо Ватикану наголошує кардинал Жозе Толентіно де Мендонса.

Життя не любить стояти на місці, бо воно не є закритою дійсністю, а рікою, що, натрапляючи на перешкоду, знаходить інший шлях. Такими думками в інтерв’ю для Радіо Ватикану поділився кардинал Жозе Толентіно де Мендонса, Бібліотекар та Архівіст Святої Римської Церкви. Наприкінці березня цього року він опублікував електронну книгу під назвою «Сила надії», до якої увійшли його роздуми на тему духовності під час пандемії. 

Віднайдені цінності 

Ділячись думками про те, чого нас навчив цей період пандемії коронавірусу, кардинал Толентіно зазначив, що, насамперед, усвідомлення власної уразливості, а також необхідності ставити життя на перше місце, цінувати сім’ю та служити іншим, що, як показав приклад численних медпрацівників, є справжньою основою нашого існування. Ієрарх додав, що цей досвід допомагає також по-новому подивитися на наші стосунки з іншими, усвідомлюючи їхню цінність для нашого життя. Ще одним великим, за його словами, відкриттям для багатьох стала тиша. «В наших містах, що є галасливими, шумними місцями, які ніколи не мовчать, раптом запанувала незнана нам тиша, яка нам потрібна, яка вступає в діалог з нашим серцем», – заначив кардинал і поет Жозе Толентіно.

Це час спільноти, незважаючи на ізоляцію

В цей період кризи ієрарх радить «надати нового значення старим словам», таким як, наприклад, “слухати”. «Сьогодні ми цього дуже потребуємо, але потрібно слухати глибоко, без страху, без упереджень», – наголошує він, додаючи, що це не час ізоляції, усамітнення, а час спільноти:

Не хлібом єдиним

Посилаючись на слова Папи Франциска, який останніми місяцями неодноразово закликав молитися за митців, наш колега Фрабіо Колаґранде запитав співрозмовника, навіщо людям краса в період, коли навколо переважає страх смерті. Відповідаючи, співрозмовник процитував слова одного китайського поета: «Якщо маєш дві хлібини, продай одну й купи лілію». «Без сумніву, нам потрібен хліб, – підкреслив він, – і тепер в цій сфері потрібно багато трудитися для відновлення економіки, праці, життя наших суспільств. Але в своєму серці людина має також іншу потребу, окрім потреби хліба: духовну потребу, яку неможливо затерти. І в цій сфері надзвичайно важлива краса, свідчення митців».

Домашня церква і цифровий простір – нове обличчя Церкви

Бібліотекар та Архівіст Святої Римської Церкви також поділився своїми думками про те, яким чином цей досвід відбився на Церкві. Він зауважив, що пандемія була своєрідною лабораторією, яка дозволила Церкві прислухатися до себе, змусила шукати нові способи вираження, нову креативність, аби залишатися поруч з Божим людом. Кардинал Толентіно вказав на два важливі явища, що мали місце в цей період: перше – це утвердження сім’ї як домашньої церкви. «Часто єдиною відкритою і діючою церквою в цілому кварталі, була сім’я», – зазначив він. Інше важливе явище, на його думку, – це використання Церквою цифрового простору. Звичайно, що не все можна перенести у цифровий простір: наприклад, не можна замінити реальну участь у Святій Месі, бо нам потрібне тіло, фізична присутність спільноти й Церкви. Але інші речі, як він зауважив, такі як катехизація та різні форми молитви, що передаються через цифрові канали, є набагато ефективнішими, бо вони збирають набагато більше людей.