«І з малих бешкетників святі виростають!» Чому українські мультики кращі за іноземні?

Пандемія змінила спосіб життя як дорослих, так і дітей. Більшість часу вони проводять удома – з телефоном або планшетом. Юні глядачі мають величезний вибір мультфільмів. Та, на жаль, сучасна кіноіндустрія пропонує відео, яке відбирає дорогоцінний час, але не приносить жодної користі та згубно впливає на дитячу психіку.

Вихід із ситуації пропонує анімаційна компанія «Арт-Відео» спільно з Катехітичною комісією УГКЦ. Анімаційний серіал «Святкове намисто» створили автори популярних українських мультиплікаційних проектів, серед яких – «Духовне намисто». У новому циклі оживають тринадцять казок про свята.

«Моя 5-річна дочка – прихильниця сучасних відео-шоу, які рекламують іграшки, але нічим корисним дитину не наповнюють. Як її однолітки, полюбляє популярні мультсеріали на зразок «Свинка Пеппа», «Маша і Ведмідь». Копіює поведінку героїв. Мене це бентежить, оскільки вони не завжди поводяться належним чином, насаджують чужу нам культуру. Збираючись переглядати з нею «Святкове намисто», мала сумніви, що додивиться хоч одну серію до кінця. Натомість мультфільми припали їй до душі. Дивилася уважно, хвилювалася та сміялася. Наступного дня попросила включити їй серіал знову. Ніколи раніше не бачила таких яскравих мультфільмів про українські свята та історію. Тепер дитина часто задає питання про Бога», – розповіла пані Світлана, мама Злати.

«Я не знала, що у нас є стільки свят! Своїм друзям розповідаю, що вони означають», – додає дівчинка.

Проект цікавий дітям і дорослим. Відтворює історії зі Святого Письма, які започаткували християнські свята. Йде мова також про ікони, написані до цих подій та храми, які відзначають свої дні народження. Яскраві, динамічні картинки привертають увагу маленьких глядачів. Неабияка родзинка – озвучення справжніми дитячими голосами. Історії розповідали дівчатка молодшого шкільного віку. Це важливо, адже юні глядачі перебувають з оповідачками «на одній хвилі».

Консультантом творців мультфільму став голова Катехитичної комісіі КГВА УГКЦ отець Андрій Стадницький. «Я намагався дивитися на проект очима дитини. Тому розумів, що у мультфільмі має бути достатньо гумору, динаміки та обов`язково – цікавий для такого віку сюжет. З точки зору священика, усвідомлював, що шукати компроміс між тим, аби було весело і тим, щоб не применшити святості особи чи події – непросто. Завдяки командній роботі вдалося легко та доступно розповісти про сумні історичні події».

Сценарист Тарас Микітчак зазначає, що цикл «Духовне намисто» розповідає також про храми України, святині та відпустові місця. «Вважаю, що сучасних дітей неможливо та й не варто обмежувати у новітніх технологіях, а також – продуктах, які пропонує онлайн простір. Натомість їх можна зробити корисними», – каже Тарас Микітчак. Зазначає, що на сьогоднішній день – багато конкуренції. Зокрема китайські, російські мультфільми. Вони полонили увагу малят своєю жвавістю, яскравою картинкою, вмінням викликати емоції. Натомість сумнівний зміст формує відповідний світогляд. Тож бракує нашого – рідного «продукту».

Більшість мультфільмів на духовну тематику – важкі для дитячого сприйняття, інформація подається – сухо. Тож ідея режисера Андрія Гурняка чудово адаптувала проект для дітей. Графіка 2D допускає необмежену кількість рухів, адже динаміка – надзвичайно важлива. Одна серія триває близько чотирьох хвилин. Анімазбірка стала улюбленою для юних глядачів та їхніх батьків від Краматорська до Торонто.

Консультанти контролюють, аби події були правильно подані згідно церковних канонів. Наприклад, важливо, який одяг священики вбирають на свято та у будні, яким чином виносять плащаницю… «Зазвичай, з історією храмів і життям святих пов `язані сумні події. Та навіть їх намагаємося подати якомога оптимістичніше та не перевантажувати юного глядача фактами, адже християнство – світле та позитивне. Наприклад, радянських солдатів зобразили кумедними, аби не лякати дітей. Додаємо легенди, які не суперечать церковним канонам. Якомога частіше – застосовуємо жарти. Якщо уникнути складних фраз не вдається, маленька оповідачка вимовляє їх з помилками або по складах, – розповідає сценарист. – Святі подані, як звичайні земні люди, що також допускали у своєму житті помилки. Наприклад, майбутній митрополит Андрей Шептицький – розбиває вазу. Це приклади того, що навіть з малих бешкетників можуть виростати подвижники церкви. Дітям до вподоби також музичний супровід. Класичну та сучасну музику підбирав співак Ігор Добрянський – колишній соліст гурту «Ван-Гог» Це маленький приклад, як популяризувати наші цінності, духовні намистинки».

Психолог, психотерапевт Наталія Рейч наголошує: хлопчики та дівчатка мають образне та наочно дійове мислення. Вони живуть не лише у реальному, а й у фантазійному, вигаданому світі. «З допомогою художнього зображення їм найкраще розповідати про духовні цінності, які є досить абстрактними. У мультиплікаційній формі вони стають зрозумілими та близькими для дитячого сприйняття.

Моральні цінності найкраще закладати малятам з моменту, відколи починають сприймати реальність. Існує теорія, що діти живуть паралельно як у духовному, так і у реальному світі. Приблизно від 7 років вони починають адаптовуватися до нашого буття, а до цього часу бачать інші образи та картинки.

Ми живемо у час інформаційного буму, тому дітям важко розібратися, де правда та в якому напрямку рухатися. Мультфільми про моральні, етичні, духовні цінності можуть стати яскравим прикладом, орієнтиром. Це важливо, аби юний глядач не пішов хибним шляхом,» – пояснює Наталія Рейч. На її думку, «Духовне намисто» можуть дивитися маленькі діти, які ще не почали говорити: потрібна інформація закладеться у них на підсвідомому рівні. Мультфільми також стануть у пригоді підліткам старшого шкільного віку, адже у цікавій формі подають історичні факти. Таким чином, формується зацікавленість історією та духовним життям. Продукт, який дитина дивиться, формує її, як особистість. Від нього залежить стан психічного здоров`я. Виховувати малих українців на чужих символах, звичаях та історії – означає готувати громадян для інших держав. Залишені перед екранами чи телефонами, хлопці та дівчата виростають байдужими до духовних цінностей та агресивними. Анімація – найдоступніша для дитячого віку мова. На жаль, в Україні – лише крихти якісного вітчизняного продукту. Але дитина вірить у те, що бачить на екрані.

З точки зору психології, діти молодшого віку можуть проводити перед телевізором або планшетом – 30-40 хвилин на день. Старшокласники – близько 1,5 години. Перебільшення цього ліміту призводить до неврозів, високого рівня тривожності, нічних страхів. Особливо – якщо це так звані «кліпові» продукти про бійки та війни. Діти стають агресивними, схильними до жорстокості. Яскраві ж мультики про добро залишать позитивний спогад на усе життя.

Мультфільм можна переглянути в Інтернеті у вільному доступі.

Лариса ПОПРОЦЬКА