Ісус оздоровлює нашу поранену пам’ять,- Папа Франциск
Хоч урочистість Пресвятих Христових Тіла й Крові відзначалася у Ватикані минулого четверга, але з огляду на те, що в багатьох країнах, між якими – Італія, її переносять на наступну неділю, Папа Франциск відслужив 14 червня 2020 р. святкову Святу Месу в базиліці Святого Петра у Ватикані, яка завершилася євхаристійною адорацією та благословенням Найсвятішими Тайнами, а в богослуженні мали змогу взяти участь півсотні вірних.
Щоб не перервався ланцюг пам’яті
Свою проповідь Папа розпочав із зауваження про те, наскільки важливою в молитві є пам’ять, адже й Святе Письмо було дане для того, «щоби перемогти забуття про Бога». Не пам’ятаючи про отримане добро, ми стаємо «чужими для себе самих», без пам’яті втрачаємо коріння, яке нас живить. Пам’ятати, натомість, допомагає «почуватися частиною історії, дихати разом з народом». Пам’ять не є приватною справою, але «дорогою, що єднає нас із Богом і з іншими», тому в Біблії спомин про Бога передається з покоління в покоління…
Але що трапиться, якщо ланцюг передачі споминів перерветься? Як пам’ятати про те, про що лише чули, не переживши цього на досвіді? «Бог знає, наскільки це важко, знає, наскільки крихкою є наша пам’ять, і для нас зробив щось нечуваного: Він залишив нам спомин-меморіал. Залишив нам не лише слова, бо почуте легко забувається. Не залишив нам лише Писання, бо й прочитане легко забувається. Не залишив нам тільки знаки, бо можна забути навіть те, що побачилося. Він дав нам Поживу, а смак важко забути», – сказав проповідник, підкреслюючи, що приймаючи Святе Причастя, можемо ствердити: «Це Господь, Він пам’ятає про мене!».
Саме тому Ісус заповів нам: «Чиніть це на мій спомин». Чиніть: Євхаристія не є просто згадкою, вона є «фактом», це Господня Пасха, що оживає для нас. Під час Євхаристійного богослужіння перед нами смерть і воскресіння Ісуса. Христос заповідає нам збиратися разом і як спільнота, служити Євхаристію, щоби творити пам’ять про Нього. І цим він також «оздоровляє нашу зранену пам’ять».
Сирітська пам’ять
Насамперед, як зазначив Святіший Отець, Ісус оздоровляє нашу «сирітську» пам’ять, в той час як ми живемо в «епосі великого сирітства». У багатьох з нас пам’ять позначена браком любові та пекучими розчаруваннями, «отриманими від того, хто повинен був дати нам любов, натомість, осиротив серце». Хотілося б повернутися назад і виправити минуле, але це неможливо…
«Бог, натомість, може зцілити ці рани, вливаючи в нашу пам’ять ще більшу любов: Свою. Євхаристія приносить нам вірну любов Отця, що зціляє наше сирітство. Дає нам любов Ісуса, Який перемінив гріб з кінцевої точки у відправну, тож так само може перевернути наше життя. Вливає в нас любов Святого Духа, що втішає, ніколи не залишаючи самотніми, та заліковує рани», – мовив Папа.
Негативна пам’ять
Через Пресвяту Євхаристію, як зауважив далі проповідник, Господь оздоровлює також нашу «негативну пам’ять». Ту, яка завжди виносить на поверхню невдачі та промахи, залишаючи нас з думкою про те, що нічого доброго в нас немає… Ісус же приходить, аби сказати, що це не так. Коли приймаємо Його, Він нагадує нам, що ми «цінні», що запрошені та очікувані на Його бенкеті. Бо Він «бачить і любить» те прекрасне і добре, чим ми є.
«Господь знає, що зло та гріх не є нашою ідентичністю; це недуги, інфекція. Тож приходить, щоб вилікувати їх Євхаристією, яка містить антитіла для нашої пам’яті, що хворіє негативом. З Ісусом ми можемо набути імунітет від смутку. Ми завжди матимемо перед очима наші падіння, труднощі й проблеми вдома й на роботі, нездійснені мрії. Але їхній тягар не придавлюватиме нас, бо в глибині присутній Ісус, Який підбадьорює нас Своєю любов’ю», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що саме в цьому полягає сила Пресвятої Євхаристії, що перетворює нас у носіїв Бога. Тому, варто запитувати себе, «що несемо в світ», коли виходимо після Служби Божої та Причастя.
Замкнена пам’ять
Врешті, як зазначив проповідник, Євхаристія виліковує нашу замкнену пам’ять. Йдеться про те, що рани, які носимо в собі, створюють проблеми не лише нам, але й ближнім. Через них ми стаємо настороженими, спочатку замкненими, а згодом – цинічними й байдужими. Тоді на інших реагуємо зі зверхністю, думаючи, що так зможемо контролювати ситуацію.
«Але це – підступ: лише любов докорінно зцілює страх і визволяє від замкнутості, що нас полонить. Так чинить Ісус, виходячи нам назустріч з лагідністю в обеззброюючій тендітності Гостії; так чинить Ісус, розроблений Хліб, щоб розбити шкаралупу нашого егоїзму; так чинить Ісус, Який дарує Себе, аби сказати нам, що лише відкриваючись, визволяємося від внутрішніх блокад, від паралічу серця», – підкреслив Наступник святого Петра.
Не розтрачати життя надаремно
За словами Святішого Отця, жертвуючись нам як хліб, Ісус також і нас заохочує «не розтрачати життя надаремно», слідуючи за непотрібними речами, що породжують залежність і залишають внутрішню порожнечу. «Євхаристія, – сказав він, – гасить у нас голод речей і розпалює прагнення служити. Підводить нас із зручної засидженості, нагадує нам, що ми не є лише устами, які слід нагодувати, але також – Його руками, щоб втамовувати голод ближнього».
Тож сьогодні «є нагальним» подбати про тих, які голодні поживи та гідності, й слід чинити це «в конкретний спосіб», як конкретним є «Хліб, який Ісус нам дає». Як підкреслив Папа, потрібні «реальна близькість та справжні ланцюги солідарності». Оскільки Ісус в Євхаристії стає близьким до нас, ми не повинні залишати самотніми тих, які біля нас.
«Дорогі браття й сестри, – підсумував Папа, – продовжуємо звершувати Спомин, який оздоровляє нашу пам’ять: не забуваймо, що зціляє нашу пам’ять, пам’ять нашого серця, цей меморіал, яким є Свята Меса. Це скарб, який слід поставити на першому місці в Церкві та в житті. Водночас, наново відкриваймо адорацію, яка є продовженням у нас того, що чинить Свята Меса. Це корисне для нас, оздоровляє нас зсередини. Насамперед, тепер, коли ми дійсно цього потребуємо».
About The Author
