Франція: напад на пам’ятники та церкви – це заперечення історії

У Франції можна побоюватися посиленого нападу на християнські місця культу, оскільки Церква також належить до цієї історії, яку зараз, вірячи у власну чистоту та вищість, хочуть заперечити. Це зауважує французький історик Крістоф Дайкс Christophe Dickès, коментуючи акти вандалізму, які останнім часом відбулися в США, Великобританії, а також у Франції.

Ставлення, яке проявляється в поведінці цих руйнівних натовпів, історики називають анахронізмом. Події з минулого оцінюються на основі сучасних критеріїв, не визнаючи, що історія має свій розвиток і людство дозріває в розумінні певних речей. Сьогоднішньому руйнуванню християнських пам’яток передував інституційний аісторизм, який набув форми заперечення християнських коренів Європи.

За словами Дайкса, той, хто руйнує пам’ятники, заперечує складність нашої історії. Це поведінка, характерна для тоталітаризму, саме тому треба їм рішуче протистояти.
«З історичного погляду в нас вже була криза іконоборства у VIII ст., коли візантійська влада вилучала образи з публічного простору. Сьогодні ми бачимо щось подібне, але в ще більш критичній формі. У Франції востаннє повалили пам’ятники за режиму Віші. У більш пізні часи пам’ятники повалили терористи Ісламської держави. Схоже діяли й тоталітаризми, нацисти та комуністи. Тож це критичні моменти в історії людства, коли виникає плутанина в історії та відсутність поваги до минулого. Пам’ятники, як правило, споруджуються як вираження суспільної волі, щоб привернути увагу до дій та досягнень певної людини. Однак ми добре знаємо, що життя людини не є однозначним – ані чорним, ані білим. Історія складна. Завжди знайдеться причина повалити чийсь пам’ятник. Однак важливо зберегти нашу спадщину», – сказав Крістоф Дайкс. – У нас не буде майбутнього, якщо ми не змиримося з нашим минулим. Це минуле складається з воєн, конфліктів, а також колоніалізму та страждань. Але в нашому минулому є також дуже позитивні речі, їх неможливо просто стерти. Ми є боржниками нашого минулого. У нас є коріння, з яких виростаємо. На противагу тому, що кажуть деякі великі міжнародні групи, які хочуть переконати нас у тому, що минуле не має значення, ми знаємо, що у нас є історія. У ній є темні сторінки, але є і красиві та славні сторінки. Історія складна».

Говорячи про загрозу християнським культурним добрам, Крістоф Дайкс також вказує на протилежне ставлення, яке ми спостерігали під час пожежі собору Нотр-Дам. Для всіх це було шоком, люди плакали на вулицях Парижа, бо знали, що це їхня історія, що собори – це їхнє коріння, – додає французький історик.