Кардинал Конрад Краєвський: “Якщо Україна відкриє двері Богу, завершаться всі трагедії”
На початку зустрічі з кардиналом Юрій Сокальский з Польського радіо Бердичів поцікавився теперішнім служінням Папського розподілювача милостині.
“Моє завдання – це нічого іншого, як жити Євангелієм. Моя діяльність має дивувати, бути несподіванкою. Намагаюсь жити логікою Євангелія. Кому треба допомогти – допомагаємо. Так само як чинить кожна мама. Якщо любимо, то немає неможливих речей. Якщо я маю представляти Святішого Отця серед бідних, то немає неможливих речей. Часом діємо на межі закону, але таким також був Ісус. Той, хто живе відповідно до закону, милий державі, а хто живе згідно Євангелія – той стає святим”.
Юлія Завадська з Credo поцікавилась, які спогади залишились у кардинала з візиту до України у 2001 р., адже тоді він супроводжував Святішого Отця Йоана Павла ІІ.
“Це ностальгійні та зворушливі спогади. Тоді я весь час мав спостерігати за Папою, йому служити та допомагати, як же мало я бачив цієї України. Натомість зараз, будучи у Львові та їдучи майже до Києва, знову відкриваю красу України, несамовиту красу мешканців та їх набожність”.
Папа Франциск, визначаючи Вам функції Папського розподілювача милостині, сказав пам’ятати про хворих, бідних.
“Сказав так: “Продай свій стіл та вийди з Ватикану, бо коли будеш з бідними, будеш знати, чого потребуємо. Якщо сидітимеш за столом, то будеш урядовцем, а урядовець працює з 8 до 15 год. Натомість любов – роздається постійно”. Тому про працю урядовця немає мови. Думаю, що це вдається реалізувати. Бо виникли певні ініціативи в неочікуваних місцях. На Площі святого Петра з’явились душові, амбулаторія, перукарня для бідних. В серці християнства торкаємось бідних. Таким був Ісус. Хто подасть чашку холодної води заради Його Імені є блаженний”.
Чи у Львові Ви зустріли таких людей?
“Так я був у братів альбертинців, там таких осіб перебуває понад 60. Я також був на вмуруванні наріжного каменю Дому самотньої матері. Це є чисте Євангеліє. Це є те, про що я говорив у проповіді: спочатку Бог, потім інша людина, а я – наприкінці. Тоді все є так, як повинно бути”.
Лариса Вермінська поцікавилась, чи за життя її покоління, відбудеться візит Святішого Отця до України ще раз?
“Поки живемо, все можливо”.
Аліна Петраускайте з Католицького Медіа-Центру запитала про особистий досвід “аромату Бога”, про який кардинал згадував під час проповіді.
“Я цього досвідчив при Йоані Павлі ІІ. Особливо тоді, коли він помирав, ми з архієпископом [Мечиславом Мокшицьким] (уточнення ред.) були при його ліжку. Коли папа помер, один із його секретарів, несподівано встав і заспівав “Te Deum”, який ми сьогодні також співали. Мені здавалося, що він переживаючи біль втрати збожеволів. Однак, коли ми співали чергові куплети, я зрозумів, що ми дякуємо Богу за те, що мали це щастя бути поруч зі святою людиною. Але це мало статися на межі життя і смерті. Тоді я відчув той “аромат Бога”; торкаючись Йоана Павла ІІ я торкався Бога, бо він був таким прозорим”.
Перша ваша книга має назву “Аромат Бога”. Чи буде наступна книга?
“Надіюсь, ні. Ця книга є трохи нарцисизмом. Натомість ми маємо жити, аби подобатись Господу. Я був проти цієї книги. Її зібрали журналісти і видали без моєї згоди. Сказали, що видають, бо це публічні промови і вони мають на це право. Однак врешті виявилось, що це було варто зробити. Бо дуже багато людей могли бути свідками тих ситуацій, в яких я був разом із архієпископом”.
Коли чуєте “Йоан Павло ІІ”, які три слова одразу виринають з пам’яті?
“Людина Бога; його слова: “випливи на глибину”, тобто не бійся, і відкрийся врешті на діяння Бога. Тобто те, що Йоан Павло ІІ сказав на самому початку, 1978 року, на Площі святого Петра. Відкрийте двері Христу. Якщо Україна відкриє двері Богу, завершаться всі трагедії”.
Церква говорить про необхідність допомагати біженцям, переселенцям. Люди часто бояться допомагати, бо не хочуть бути обдурені, пограбовані, бояться відкрити двері свого помешкання. Що можете сказати цим людям?
“Що зробив би Ісус? Це моя відповідь. Він щодня виходив, як “фабрика добра” і робив добро всім. Там не було поділу: хто з Палестини, хто з Зайордання, хто з іншого міста. Ісус говорить: “Прийдіть до Мене всі обтяжені та втомлені”. Тому і православні, і греко-католики, і мусульмани, і поляки, і німці, і розлучені, і ті, хто хоче скоїти самогубство… Прийдіть до мене всі. Так само ми маємо бути відкриті на всіх. Натомість, якщо закриваємось у гетто, потім самі розносимо свої хвороби, самі створюємо якийсь дивний світ, який потім виступає проти нас”.
На завершення Юрій Сокальський поцікавився чим для кардинала є паломництво?
“Я виховувався на паломництвах. З мого рідного міста вирушали паломництва до Ясней Ґури, і це було близько 25 разів (туди і назад, це майже 300 км). Тому паломництво для мене це як дихання. Під час паломництва я побачив чим є Церква. Всі ми рівні, всі мають мозолі, маємо одне одному допомагати, немає різниці між священиком і кимось іншим, бо так само треба ці кілометри пройти, але всі ми йдемо в одному напрямку. Навіть якщо хтось не бачить цього напрямку, то бачачи інших, які йдуть у тому самому напрямку, йде за ними. Напрямок до Бога – завжди правильний”.
Джерело: Католицький медіа-центр
About The Author
