Толкін – консервативний еколог та євангелізатор уяви

Джон Р.Р. Толкін може бути джерелом натхнення для християнської екології. Він вважав себе консервативним екологом. Для нього правдиве життя відбувалося не в промисловому місті, а посеред природи, – каже о. Філіпп Вердін, французький домініканець, автор книги «Добра новина в Середзем’ї» («Mon Précieux, bonne nouvelle en Terre du Milieu»). Він визнав слушність мадридського душпастирства молоді, яке на початку липня організовувало тижневе паломництво слідами енцикліки Папи Франциска «Laudato sì» і книгою «Володар перснів». На думку о. Вердіна, ці два твори можна поєднати. Можливо, Толкін надихнув Папу Франциска.

Він також наголошує, що екологія Толкіна має суворо християнський характер. Вона виростає з переконання, що природа розповідає нам про Творця, в певному сенсі залишається в сопричасті з Ним. Однак вона теж була позначена злом і з нетерпінням чекає приходу Спасителя, Який усе примирить, – каже о. Вердін.

«У книзі «Володар перснів» представлена опосередковано, але іноді і досить відкрито, своєрідна філософія, згідно з якою, щоби бути вільними треба протистояти відчужувальній і захоплюючій техніці, щоб повернутися до єдності з природою, що сприймається як простір свободи . Природа – це місце, де людина може бути собою і може знайти правду про свої стосунки з іншими людьми, включаючи Бога, сказав о. Філіпп Вердін. – Зрештою, бачимо у «Володарі перснів», що Саруман, білий чарівник, переходить на бік зла, стає божевільним, гордим саме тоді, коли хоче підпорядкувати собі інших за допомогою промисловості, вирубуючи дерева, порушуючи єдність з природою, символом якої був. Спочатку його вежа була оточена лісами, прекрасною зеленню, але раптом він перетворює дерева, які були його друзями, в джерело енергії для виробництва зброї».

Говорячи про християнську екологію Толкіна, о. Вердін застерігає, що геній британського письменника найбільш повно проявляється в тому, що в книгах, які не говорять прямо про Бога, Євангеліє чи таїнства, він зумів вмістити всю свою католицьку віру і донести до читача основи християнського світу. А саме, що світ буде врятований завдяки найменшим, коли хтось виявить милосердя і повірить, що у світі є добро, хоча, здається, зло зростає в силі, як навколо нас, так і в нас самих.

«Я думаю, що Толкін став на дорогу, яку йому вказав його майстер, кардинал Ньюмен. Толкін не знав його особисто, але він виріс в англійському середовищі ораторіанців. До них належав його опікун та вихователь о. Франциск. Кардинал Ньюмен стверджував, що треба повторно євангелізувати уяву, бо ласка Божа діє і тоді, коли спимо і мріємо. Наше серце, наш інтелект – це величезний континент, сповнений образів і мрій. І цей світ треба в нас євангелізувати. Чому? Тому що таким чином можна вийти із світу, який більш ніж позначений рутиною та злом. Уява дозволяє нам мріяти про своє життя якби ми були лицарями чи святими, людьми, готовими віддати своє життя за інших, як Фродо, котрий присвятив себе не тільки для своїх друзів, але і для всього Середзем’я. Це покликання кожного християнина. Віддати своє життя, як наш Господь, щоб світ був красивішим і більш чудовим, щоб люди, наші брати, були більш вільними. У цьому полягає вся історія «Володаря перснів».