Страсбурзький суд утискує свободу слова. Штраф за критику ідеологічних занять про ЛГБТ – підтримали

Європейський суд з прав людини відхилив скаргу ісландця, якого оштрафували за критику впровадження в школах занять, що пропагують ідеологію ЛГБТ. ЄСПЛ встановив, що чоловік використав «мову ненависті», хоча Європейська конвенція прав людини не використовує цього поняття як причину обмеження свободи слова. Цей термін не використовує також жоден акт міжнародного права. Громадянин Ісландії мусів заплатити за допис на Інтернет-порталі еквівалент майже 22 тис. гривень.

У 2015 р. міська рада ісландського міста Гапнарфіордюр прийняла ухвалу щодо запровадження занять, які пропагують ідеології ЛГБТ у початкових та середніх школах. Один із інтернет-користувачів у коментарі до статті на сайті місцевого радіо розкритикував цю ідею, звинувативши міську владу в «індоктринації дітей» і назвав гомосексуальність «сексуальною девіацією».

Незабаром після цього ісландська асоціація активістів руху ЛГБТ склала на чоловіка скаргу в прокуратурі, звинувативши його у наклепі на «сексуальну меншину». Суд першої інстанції виправдав користувача Інтернету, встановивши, що його висловлювання є в межах свободи слова. Однак Верховний суд Ісландії скасував цей вирок, призначивши чоловікові штраф у розмірі 100 тис. крон (еквівалентно приблизно 21 тис. гривень). На думку суду, коментар користувача Інтернету був «вкрай образливим та мотивованим упередженням», особливо, що він міг по-іншому висловити заперечення щодо рішення міської ради.

У 2018 р. ісландець подав скаргу до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі, посилаючись на порушення його свободи слова. У червні 2020 р. Суд визнав скаргу явно неприйнятною, стверджуючи, що коментар чоловіка є «мовою ненависті».

– Це ще одна постанова, в якій Європейський суд з прав людини використовує розпливчасте поняття «мова ненависті» щодо критичних висловлювань про пропаганду гомосексуалізму в публічному просторі. Це свідчить про тривожну тенденцію до порушень свободи слова, гарантованих ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод шляхом сумнівних та неточних інтерпретацій. Свобода слова може бути обмежена у строго визначених випадках, зазначених у ст. 10 пар. 2 Конвенції, в якій не згадується про «мову ненависті» – до речі, жоден акт міжнародного права не використовує такого поняття. Тим часом Суд не лише визнавав, але навіть вважав «очевидним» обмеження свободи критикувати пропаганду гомосексуалізму в публічному просторі, в цьому випадку – в школах, заявляючи, що це виправдано «захистом права на приватність» гомосексуальних осіб. Важко зрозуміти таке обґрунтування, оскільки коментар стосувався не приватного життя гомосексуалістів, а впровадження занять, що пропагують постулати руху ЛГБТ в державних початкових та середніх школах, – прокоментувала Кароліна Павловська з Міжнародного юридичного центру Інституту Ordo Iuris.