«Папа посміхнувся і сказав, що пам’ятає про нашу молодь кожного дня», – Владика Йосиф Мілян

«Історія – це вчителька. Дуже хочу, щоб з цього грандіозного та історичного візиту ми змогли добре скористати. Пригадую як Папа казав: «Ви є живим камінням вашої Церкви. Воля коштує більше як неволя. Люблю тебе, мій український народе». Папа багато знаменитих речей говорив, які треба собі часами пригадувати», – про це в інтерв’ю для пресслужби Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходиться у Сихівському районі Львова, говорив Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської Архиєпархії. У 2001 році Владика Йосиф був співвідповідальним за організацію приїзду Папи Івана Павла ІІ до України. У розмові Єпископ розповів про маловідомі події, які передували запрошенню Святішого Отця та поділився своїми враженнями, котрі залишились після зустрічі зі сьогодні Святим Іваном Павлом ІІ.

Владико Йосифе, цими днями згадуємо приїзд Папи Івана Павла ІІ до України. В той час Ви, як Голова Патріаршої комісії у справах молоді, брали безпосередню участь у підготовці цієї події. Які Ваші враження від самої події? З якими викликами зустрілися в часі підготовки?

Тодішньому Секретареві Синоду нашої Церкви, Владиці Юліану Гбуру, який очолював оргкомітет візиту Папи, я запропонував, щоб відбулася окрема зустріч Святішого Оця з молоддю. Він не хотів вірити, що буде багато молоді на такій зустрічі, але мені вдалося його переконати, що молодь буде.

Незадовго перед тим, я був у Римі на конференції в справах академічного капеланства. Там мені випала нагода коротко переговорити з Папою. Тоді я висловив певно загальну думку, що приїзд Папи до України, дуже змінить в кращу сторону нашу державу, змінить її обличчя, перемінить людей. В імені української молоді ще раз запросив Понтифіка в Україну. Папа посміхнувся і сказав, що пам’ятає за нашу молодь кожного дня. Тому мені було дуже важливо, щоб була зустріч саме молоді з Папою в часі його приїзду. Я вірив і вірю, що за молодими людьми є майбутнє.

Викликів було багато. Ми хотіли зробити духовно-мистецьку програму. Готуючи концерт, потрібно було підібрати та запросити відомих артистів відповідного рівня, які поділяють християнські цінності. Тоді повною мірою ми усвідомили на скільки це має бути грандіозна та масштабна подія. Ми добре розуміли, що там де багато люду, там і величезна відповідальність.

Одна подія мені дуже сильно закарбувалася в пам’яті: Коли Папа прилетів до Києва, ми ніч перед тим працювали та були дуже змучені. Папа говорив слово, а ми дивилися трансляцію. Промова була мені дуже близька серцю, і я розумів, що в мене течуть сльози. Попри втому було бажання ще попрацювати, щоб все було на найвищому рівні у Львові.

Я був одним з тих, що коментували трансляції. Пригадую, як коментував трансляцію з Києва, а потім дуже швидко повертався до Львова, бо туди мав прилетіти Понтифік, а я мав також коментувати Богослужіння за Його участі. Того дня з Києва до Львова ми подолали відстань за чотири з половиною години. Встигли.

В той час Господь особливо благословляв нас силою і витривалістю. Люди в усьому намагалися допомагати. Артисти ставилися з розумінням і йшли на зустріч нам, були налаштовані справді послужити цій справі. Візит Папи змінив лице України, як і тих країн де він бував. Він часто повторював, що просить Святого Духа перемінити тих, кого він відвідував.

Які очікування були у вас від зустрічі і як змінилися молоді люди після візиту, на вашу думку?

Для мене Папа Іван Павло ІІ справді «Великий Папа». Це можна спостерігати у його поставі, статурі, особі. Свого часу Блаженніший Любомир Гузар казав, що треба бути «Людиною», а цей Папа властиво був тією «Людиною». Щирість, відкритість і довіра Папи змінювали молодь. Спільноти, які були біля Папи, слухали його, вони і творили ту могутню спільноту Церкви. Я абсолютно переконаний, що ті молоді люди, що були на Сихові в часі зустрічі, попри високу воду, болото, дощ з неба, отримали щось набагато цінніше, що бережуть і дотепер.

Знаємо, що під час зустрічі на Літургії було понад мільйон молоді. В який спосіб тоді ви їх закликали на цю зустріч?

Своїми силами таку зустріч ми не могли організувати. Очевидно, серйозно включилися наші парафіяльні священники. Кожен священник мусів пояснити (своїм парафіянам), що саме буде, що від того можна очікувати. Вони справилися з цим завданням на відмінно. А ще особа Папи нам українцям і зокрема молоді, була відома, знана, дуже очікувана і близька. Він нас дуже розумів, а кожен з нас розумів його як дуже близьку особу. Багато хто розумів, що Папа своєю особою мав певний вплив у світі. А ще молодь дослухалася до слів своїх священників, які казали що це гарна подія, і її варто досвідчити. Молодь дослухалася і подія сталася можливою.

Як оргкомітет справлявся з різними ситуаціями підготовки заходу?

Виклики – це Божа благодать, що дає підстави креативно на них реагувати. Коли тиха вода, то в човні можна заснути, а коли бурхливі хвилі, тоді починаєш думати як далі рухатися, як подолати труднощі. Сам оргкомітет не був занадто чисельним. Ми розбили велике завдання на менші завдання і за кожним з них були відповідальні певні особи. Хтось відповідав за мистецьку програму, хтось за самих артистів, хтось за поселення, харчування, логістику, хтось за розповсюдження запрошень по секторах. В цілому кожна ланка спрацювала добре і на загал все вдалося.

Велику поміч вніс отець Орест Фредина, як настоятель храму на Сихові. Він вже тоді був молодий, успішний, креативний священник. Активно включилася ціла його сім’я і парафія. Навіть проливні дощі не дуже зіпсували зустріч. Це був виклик і випробування, але також і велике благословення. Це була нагода Папі заспівати для всіх українців давню, дитячу і таку рідну пісню, яку всі розуміли. Це свого роду була ще одна проповідь.

Яка була реакція інших церков України на ідею приїзду Папи?

На таку подію деякі Церкви справді робили прикрості, щоб Папа не приїхав. Організовували ходу по Києві із закликом перешкодити цій зустрічі. Та про це не хотів би говорити, коли згадуємо таку величну і важливу подію, як приїзд Римського Архиєрея.

В часі зустрічі на Сихові, думаю, що серед присутніх було досить і православних вірян, для яких особа намісника Апостола Петра має велике значення. Таку інформацію ми не перевіряли, але гадаю, що таких людей було досить багато, які будучи православними, здорово реагували на візит Папи до України.

В часі підготовки ви мусили працювати також і з державними структурами. Як виглядала ця комунікація?

Думаю, що для самої держави, візит Папи був дуже позитивним явищем. В такій події Держава має активно включатися, але дякувати Богові бодай не створювали додаткових перепон. Це вже було дуже добре.

Як на Вашу думку, дивлячись на той приїзд відсьогодні, як змінила та подія історію нашої країни, нашої Церкви?

По перше, ми заявили світові, що ми є європейський народ. По друге, ми заявили світові, що ми є частина Католицької Церкви. Ми Церква Візантійського обряду і ми маємо місце в серці Папи. По третє, весь політичний світ зрозумів хто є Україна для Папи. Після цього світ дивився на нас через інші окуляри.

Думаю, що візит Папи закцентував його відношення до України. Це був візит і на міждержавному рівні, оскільки Папа – Глава держави Ватикан. Це мало відбиток і на суспільно-політичному рівні. Він заявив, що є другом України. Я думаю, що для тодішнього президента це була також підтримка України як Незалежної суверенної держави.

Як ця подія змінила Вас?

На мене ця подія мала колосальний вплив. По перше, я ж також докладав зусиль до організації події, і сподіваюсь та велич візиту змінила когось в кращу сторону, що хтось ще більше утвердився, що Церква, є Інституцією Божою. Я був відповідальний за академічне капеланство і зауважив, що священники з інших країн, що також відповідали за академічне душпастирство, дивились на мене іншими очима, особливо після того візиту. А це підтримувало мене на дусі і давало впевненості в тому, що я роблю.

До приїзду Папи, ми організували науково-медичну конференцію, на якій на високому науковому рівні дискутували про стовбурові клітини. Підготовка до конференції багато в чому була мені корисна в підготовці наступної масштабнішої події. Я дуже радів тому, що нам це вдалося. Коли часами буває зле, то я згадую події приїзду, коли небо розвиднілося і перестав лити дощ. Це справді знак, що Господь завжди з тобою.

Джерело: Прес-служба Київської Архиєпархії