Ліки на непритомну віру – Святе Причастя. Досвід Толкіна
Джон Роналд Руел Толкін став свідком деяких найтемніших періодів в історії людства. Він воював під час Першої світової війни, пережив пандемію іспанського грипу, Велику депресію та став свідком жахів Другої світової війни.
Серед усього цього Толкін мав звичку щодня брати участь у Святій Месі.
Його типовий розпорядок дня починався яскраво і рано – поїздкою з синами Майклом та Крістофером на Євхаристію, що звершувалась о 7:30 у храмі св. Алойзія. Після цього вони повертались велосипедами додому, щоб поїсти сніданок, який приготувала його дружина Едіт.
Коли його син Майкл переживав особисті проблеми, Толкін спонукав його прибігати до Євхаристії, ділячись досвідом, як Євхаристія підтримувала його віру в темні часи.
«З темряви мого життя, настільки розчарованого, я ставлю перед тобою одну величну річ, яку треба любити на землі: Пресвяте Таїнство … Там ти знайдеш романтику, славу, честь, вірність і справжній напрямок усієї твоєї любові на землі», – пише Толкін.
В окремому листі до Майкла він знову повторив це і розповів, як щоденна Меса була суттєвою частиною його віри.
«Єдиними ліками для ослабленої непритомної віри є Причастя. Незважаючи на те, що воно завжди є досконалим, повним і непорушним, Пресвяте Таїнство не діє повністю, раз і назавжди в будь-кому з нас. Як і акт віри, воно [Причастя – прим. ред.] має бути безперервним. Частота має найбільший ефект. Сім разів на тиждень є більш живильним, ніж сім разів з перервами», – підсумував письменник.
Толкін став одним із найпопулярніших авторів усіх часів, і більша частина його творчого запалу була зумовлена його інтимними стосунками з Ісусом Христом, Якого він приймав у Євхаристії.
У глибині темряви Толкін побачив світло Сина, і це дало йому надію, яка допомогла витривати.
Джерело: Католицький медіа-центр
About The Author
