Вперше відкрито доступ до «Архіву богослова» Апостольської пенітенціарії

Апостольська пенітенціарія представляє для дослідників новий фонд документів, так званий «Архів богослова», що висвітлює консультативну діяльність офіційного богослова цього трибуналу Апостольської Столиці, компетентного у справах, які стосуються сповіді та сумління.

«Прелат, якому доручено допомагати верховному пенітенціарієві, досліджуючи складніші справи, передані до Трибуналу, пропонуючи відповідні резолюції». Таким, згідно з посадовим визначенням, є завдання богослова Апостольської пенітенціарії, одного з трибуналів Апостольської Столиці, компетенція якого поширюється на питання, пов’язані із сумлінням.

Відтепер архів, який стосується діяльності богослова, відкритий для дослідників, пропонуючи досі не публіковані документи, що висвітлюють працю цього відомства зсередини. Папа Франциск дав свою згоду на відкриття доступу до документів у 2019 році. Приготування фондів для консультації тривало два роки. Документи, що зберігаються в «Архіві богослова», допоможуть реконструювати формування, світогляд і метод праці богословів Апостольської пенітенціарії, якими призначаються члени Товариства Ісусового.

Симпозіум Апостольської пенітенціарії

Особливості архіву представить теперішній богослов Апостольської пенітенціарії священик-єзуїт Ян Дячок, виступаючи 22 жовтня в рамках дводенного симпозіуму «Покаяння та Пенітенціарія між революціями та Реставраціями (1789-1903)», який у Римі проводить Апостольська пенітенціарія. Захід, що відбувається 21 і 22 жовтня 2021 р., розглядає дві основні теми: розвиток форм покути та покаянної духовності протягом ХІХ століття, а вірніше, в період між Французькою революцією (1789) і смертю Папи Лева ХІІІ (1903), та роль Апостольської пенітенціарії в лоні Римської Курії та Церкви того часу, позначеного політичними, соціальними та релігійними пертурбаціями. Висвітленню цих тем посприяють невідомі досі матеріали з «Архіву богослова».

Складне століття та Таїнство Покаяння

Промовляючи 21 жовтня під час відкриття Симпозіуму, кардинал Мауро П’яченца, Верховний Пенітенціарій, зазначив, що мова йде про значущий і складний період для життя Церкви, позначений глибокими перетворенням та сильними протистояннями. Цей час був позначений протистоянням між Церквою та модерним суспільством, породженим революцією, стараннями Церкви протидіяти секуляризації та усуванню надприродного, підтримуваному просвітництвом.

У цьому контексті, як підкреслив кардинал П’яченца, Свята Тайна Сповіді вийшла на яв як одне з привілейованих місць вираження релігійності, також і завдяки внескові таких постатей, як святі Альфонсо де Ліґуорі, Жан-Марі Віянней, Джузеппе Кафассо чи Джованні Боско. Всі вони, за словами Верховного Пенітенціарія, були «подиву гідним прикладом нової шереги сповідників, промоутерів оновленого душпастирстсва, що в уділенні святого таїнства Покаяння віддавали перевагу сповненому любові прийманню каяника», разом із «шляхом навернення та духовного оздоровлення».

Щодо діяльності Апостольської пенітенціарії, то її сьогоднішній очільник звернув увагу на те, що під час наполеонівської окупації Риму це була єдина дикастерія Римської Курії, що зуміла «гарантувати безперервність своєї діяльності завдяки вірності та мужності своїх працівників». В подальшому, в період Реставрації, пенітенціарія відіграла важливу роль «в оздоровленні ран та відновленню порядку, в перспективі “реставрації душ”».