Папа просить супроводити молитвою його чергову Апостольську подорож

Подорожжю братерства та нагодою наблизитися до пораненого людства називає Папа Франциск свою подорож до Кіпру та Греції, що включатиме зустріч з мігрантами на грецькому острові Лесбосі.

Загальна аудієнція в середу, 1 грудня 2021 р., відбувалася напередодні 35-ї Апостольської подорожі Папи Франциска, який використав нагоду зустрічі з вірними, щоби попросити їх про молитовний супровід. «Завтра я поїду на Кіпр, а згодом до Греції, щоби відвідати дорогі народи цих країн, багатих історією, духовністю та цивілізацією», – сказав він наприкінці зустрічі з паломниками, що відбувалася в залі Павла VI у Ватикані.

«Це буде подорож до джерел Апостольської віри та братерства між християнами різних конфесій. Я також матиму нагоду наблизитися до людства, пораненого в тілі багатьох мігрантів, які перебувають у пошуках надії: я поїду на Лесбос. Прошу вас, будь ласка, супроводжуйте мене молитвою. Дякую», – сказав він.

Візит Папи Франциска до двох середземноморських країн проходитиме у містах, які під час апостольських подорожей відвідали: святий Папа Іван Павло ІІ у 2001 році до Греції та Венедикт XVI у 2010 році на Кіпр. Це місця, що лежать біля витоків християнства та місійної історії святих Варнави та Павла на цих землях, оточених морем і які простягнулися між Сходом і Заходом. Два апостоли подорожували разом та проповідували Євангеліє.

Святий Варнава

Святий Варнава був родом з Кіпру та мешкав в Єрусалимі. Традиція, що походить від Євсевія Кесарійського та сягає корінням Климентія Олександрійського, зарахує його до 72 учнів, посланих проповідувати Царство Боже. Він був одним із перших, хто прийняв християнство після Христового Воскресіння. Його справжнє ім’я – Йосиф, але він наваний Варнавою, що означає «син утіхи». Це ім’я є натхненним гаслом Єпископа Риму під час його апостольської подорожі на Кіпр: «Підбадьорюймо одні одних у вірі». В Діяннях Апостолів Варнава втішає і з великодушністю продає своє поле та свою власність і віддає свій прибуток апостолам для потреб Церкви. (Ді. 4, 36)

Серед перших християн Варнава є одним з найавторитетніших. Як згадав Папа-емерит Венедикт XVI під час загальної аудієнції 31 січня 2007 року, – «Він став гарантом навернення святого Павла до спільноти християн в Єрусалимі, якому ще недовіряв, як гонителеві християн. Посланий до Антіохії в Сирії бере св. Павла з Тарсу й разом протягом року присвячують себе євангелізації в цьому важливому місті. Тут Варнаву вважали пророком та доктором Церкви. Отже, Варнава, під час навернення перших поган зрозумів, що це була година Савла, який відійшов до Тарса, свого міста. Він пішов туди його шукати. Таким чином, у цей важливий момент, він майже навернув Павла до Церкви, наново подарувавши їй, певним чином, апостола народів». «З Антіохійської Церкви Варнава, – додав Папа-емерит, – був відправлений на місію разом з Павлом, здійснивши так звану першу місійну подорож апостола. Насправді це була місійна подорож Варнави, оскільки він був відповідальним, а Павло приєднався до нього, як співробітник». Під час цієї першої подорожі два апостоли досягли деяких регіонів Кіпру та центральної й південної Анатолії, що на території сучасної Туреччини, щоб звіщати Воскресіння Господнє.

Святі, однак, такі ж люди, як і ми

Навіть шляхи святості можуть бути позначені хвилинами непорозуміння. «Між Павлом та Варнавою, – згадував Венедикт XVI під час загальної аудієнції 31 січня 2007 року, – виник конфлікт на початку другої місійної подорожі, бо Варнава хотів взяти Івана Марка своїм супутником, тоді як Павло не хотів, бо юнак був відлучений від них під час попередньої подорожі (пор. Дії 13,13; 15,36-40). Тому навіть серед святих виникають контрасти, розбіжності, суперечки. Отож, бачимо, що святі не «впали з неба». Вони були такими ж людьми як ми, маючи складні проблеми. Святість полягає не в тому, щоб ніколи не помилятися, не грішити, але в здатності до навернення та покаяння». В листі Святого Павла до Филимона та в другому посланні до Тимотея Марко виступає як «мій співробітник». «Тому це не означає, що ми ніколи не помилялися, — пояснив Папа-емерит, — але саме здатність до примирення та прощення робить нас святими».

Святий Павло

Савло, єврей з Тарсу, що в сучасній Туреччині, був римським громадянином. У Діяннях Апостолів святий Павло названий гонителем християн. Однак у дорозі до Дамаску, осяяний світлом, він падає на землю та чує голос: «Савле, Савле, чому мене переслідуєш?». «Хто ти Господи?», – питає він. «Це Ісус, якого ти переслідуєш», – чує у відповідь. Павло навертається й охрищується. В Єрусалимі знайомиться із Петром та іншими апостолами, які спочатку йому не довіряють. Однак, Варнава розвіює їхні сумніви. Тоді Павла приймають до християнської спільноти Єрусалиму і Варнава переконує його іти тапроповідувати Євангеліє.

Апостольські подорожі

Святий Павло, разом із Варнавою, здійснює численні апостольські подорожі, звіщаючиючи Євангеліє та відкриваючи для нього нові горизонти.

Під час своєї другої апостольської подорожі Павло прибуває до Афін, колиски цивілізації та філософської думки. Він виходить на пагорб Ареопаг, розташований між Акрополем і агорою, тобто міським майданом. У цьому місці, де збираються мешканці Афін для участі у дебатах, апостол проповідує Євангеліє та  розповідає поганам про Бога. Його промова, як стверджував святий Іван Павло ІІ, є «моделлю інкультурації». Спочатку зустріч між християнським посланням і грецьким світом, здається, не принесла плодів. «Як тільки вони почули згадку про воскресіння мертвих, одні знущалися з нього, інші говорили: ми послухаємо це іншим разом. Тому Павло залишив цю зустріч». Однак, деякі навернулися. Одним із перших афінян, які прийняли слова Павла, був Діонісій. Промова апостола народів творить канву історії. Саме з Греції, завдяки першим крокам у євангелізації поган, християнство приходить до Європи.