Блаженна Марцеліна Даровська: «Жінка – ангел родинного життя або його отрута»
Виховна система матері Марцеліни, як і школи сестер-непорочниць, спрямована на жінку, яка повинна виконати певну роль в суспільстві та світі. Вимір цієї ролі є позачасовим: виходить за рамки певного століття, політичної ситуації чи навіть окремо взятого народу.
Патріотизм матері не обмежувався турботою лише про свою країну. У Заповіті вона пише: У нашому вихованні ми повинні шанувати національність. Тому сестри-непорочниці вели школи у різних державах і для дівчат різних національностей з урахуванням специфіки кожної з них. Чи Згромадження повинно мати виховні доми лише в одній країні? Ні (…) Можемо мати їх по цілому світі й усюди будемо виховувати учениць у дусі та характері місцевого народу. Польку треба виховувати полькою, німкеню – німкенею, а француженку – француженкою.
В іншому місці вона прямо говорить до сестер-виховательок: Берімося до пташенят з усіх гніздечок: годуймо, пильнуймо і, можливо, з них виростуть велети.
Метою педагогічної праці матері було не виховання освіченої і зразкової учениці. Захоплювала її ідея поступового відродження жінки, через жінку – родини, а через родину – нації і світу. У 1856 році Марцеліна Даровська писала: Як через жінку прийшов на світ гріх, так через жінку прийшло й визволення світу (…). Тому кінцевою, проте головною метою нашого згромадження (…) є підтримати Її (Марії) справу – реабілітацію жінки.
Висловлені у ХІХ столітті думки матері Марцеліни про роль жінки і родини можна зіставити з пособорною теологією Йоана Павла ІІ. Потрібно заново уяснити собі багатосторонній вклад жінки у життя цілих суспільств і народів. (…) Суспільство найбільше завдячує генієві жінки (…), який дуже часто проявляється без розголосу, в щоденних міжособистісних стосунках, а особливо в житті родини. (…) Саме через присвячення себе іншим жінка щодня виявляє глибоке покликання свого життя. Вона, можливо, краще, ніж чоловік, бачить людину, оскільки дивиться серцем.
Підтримка жінки і родини була провідною думкою усієї апостольської діяльності блаженної Марцеліни. У час окупаційного гніту, за словами о. Й. Воронецького, Бог наказав Марцеліні охороняти святість родинного життя, більше того – вести бій за позиції жінки у всіх сферах людського життя.
На реколекціях для вихованок у 1881 році вона говорила: Світ є віддзеркаленням родини, весь занепад якої проявляється в сумному стані сьогоднішнього суспільства і волає: виправлення, відродження, святості.
Мати неодноразово підкреслювала значення подружжя в житті жінки. У 1909 році в молитвенику «Діти Марії» вона писала: Найтіснішими для жінки є узи подружжя.
Разом з тим із цілковитим реалізмом мати Марцеліна застерігала: У житті нам доводиться продиратися крізь темряву, ранити ноги об терни! Особливо ж складним може виявитися подружній шлях, бо він на все життя з’єднує двох істот, інакше вихованих і зовсім різних.
На запитання, хто повинен бути першим для жінки: чоловік чи дитина? – отримуємо шокуючу відповідь: Чоловік перший, а дитина друга. Таким є Божий порядок. Здавалося б, дитина більше належить тобі, аніж чоловікові, а тим часом інакше: для дитини тебе можна кимось замінити, а для чоловіка – ніким.
Підкреслюючи покликання жінки-дружини, мати Марцеліна не менш виразно визначила вихованкам покликання жінки-матері: Що мати прищепить, те не пропаде. На жаль, часто матері так виховують, що нічого не прищепляють! Якою важкою є їхня відповідальність! Материнство – це сила! Закладені матір’ю принципи є немовби безсмертними. Можуть захитатися, але не зітруться ніколи… Відносини з дітьми є справою першорядної, безмежної ваги в обов’язках жінки.
… Жінка, мати нового покоління є матір’ю майбутнього, бо доглянуті її рукою діти і молодь – це майбутнє світу. Жінка – то ангел родинного життя… або його отрута.
Мати була переконана, що ознакою варварства народу… є низьке становище жінки, її зневажання. Приниження жінки, потурання і сприяння її зіпсутості є доказом занепаду суспільства…. Якою є жінка – такою буде родина і таким буде суспільство.
Аналізуючи духовність згромадження, мати Марцеліна стверджувала: Сучасний світ потребує зміцнених Святим Письмом жінок. Не вистачить вести в пасивній покірності тихе і замкнуте життя, необхідно опиратися зіпсуттю.
Ця думка для матері була такою зрозумілою, що вже у 1859 році в так званій «Нікейській замітці» вона пише до о. Кайсевича: Зміну світу необхідно починати зі зміни, очищення й удосконалення жінки… Мудрих і мужніх жінок сьогодні потребує світ. Виховати йому таких – воля предвічного Бога і завдання нашого Згромадження.
Мати чітко ставить перед своїми вихованками це усвідомлення відповідальності жінки не лише за власний дім.
Ми, мої найдорожчі, – говорить мати до колишніх вихованок на їхньому з’їзді у 1904 році – маємо завдання відносно часу, в якому живемо, і покоління, до якого належимо, відносно світу! Над кожним тяжіє частка суспільної відповідальності. Суспільна праця в католицькому дусі та солідарність у цій праці є обов’язком нашої жінки. Йдеться не лише про ваше особисте добро і щастя, а й про вас у відношенні до суспільства: щоб ви були в ньому не дармоїдами, а співробітницями. Навіщо ж вас ця земля тримає, якщо не служитимете їй!
Джерело: Католицький медіа-центр за матеріалами С. Ґражина від Всезаступництва ПДМ, Виховання любов’ю. Педагогічна система бл. Марцеліни Даровської
About The Author
