Заклик католицьких єпископів Польщі та України до пошуку діалогу і порозуміння з метою уникнення воєнної небезпеки

ЗАКЛИК
КАТОЛИЦЬКИХ ЄПИСКОПІВ ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНИ
ДО ПОШУКУ ДІАЛОГУ І ПОРОЗУМІННЯ
З МЕТОЮ УНИКНЕННЯ ВОЄННОЇ НЕБЕЗПЕКИ

Ми дуже занепокоєні інформацією про те, що нещодавня серія переговорів між Росією та Заходом не привела до порозуміння. У своїх виступах лідери багатьох держав вказують на посилення тиску з боку Росії на Україну, біля кордонів якої відбувається інтенсивне скупчення війська та зброї. Окупація Донбасу і Криму довели, що Російська Федерація – порушуючи державний суверенітет і територіальну цілісність України – зневажливо ставиться до обов’язкових норм міжнародного права. Ця ситуація становить велику загрозу не тільки для країн Центральної та Східної Європи, а й для всього Європейського континенту, і може зруйнувати досягнення багатьох поколінь, які будували мирний порядок і єдність у Європі.

1. Тоталітарні режими ХХ століття, нехтуючи владою Бога, принесли світові трагічний досвід воєн і політичного терору. Цілі народи були нищені в ім’я фальшивих ідеологій, повага до гідності людини була потоптана, а суть політичної влади зведена до насильства…

Сьогодні хочемо пригадати нашим співвітчизникам, що кожна війна – це нещастя. Вона не може бути відповідним способом вирішення міжнародних проблем, бо породжує лише нові та серйозніші конфлікти. Війна є безглуздим насиллям, знищенням, із якого немає вороття, яке руйнує сьогодення і загрожує майбутньому людей. Мирний час не несе жодних втрат, з війною ж можна втратити все. Зрештою, війна – це завжди поразка для людства, як варварство і зовсім не ефективний інструмент вирішення непорозумінь. Папа Павло VI під час своєї промови на сесії Конференції ООН з роззброєння в 1978 році назвав війну «нераціональним і неприйнятним засобом вирішення суперечок між державами».

«Будь-які військові дії, спрямовані на знищення цілих міст або більших районів країни з їх жителями, є злочином проти Бога і проти людства, що заслуговує твердого і негайного засудження» (Gaudium et spes, 80).

«Дії, які суперечать правам людини та їх загальним принципам, а також накази, які примушують виконувати ці дії, є злочинами. Сліпий послух не є достатнім для оправдання тих, які виконують наказ. Так, винищення народу, нації чи етнічної меншини повинно бути засуджене як смертельний гріх. Існує моральний обов’язок протистояти наказам про геноцид» (Катехизм Католицької Церкви, 2313).

2. Пошук альтернативних методів вирішення міжнародних конфліктів став сьогодні нагальною необхідністю, адже страшна сила знарядь руйнування доступна навіть середнім і малим державам, а зв’язки, які щодня міцнішають між народами всього світу, ускладнюють чи навіть унеможливлюють обмеження наслідків конфлікту. Навчені досвідом попередніх поколінь, ми звертаємося до правителів із закликом утриматися від бойових дій. Пропонуємо лідерам негайно відмовитися від ультиматумів і використання іншої країни як розмінної монети. Будь-які розбіжності інтересів мають вирішуватися не зброєю, а домовленостями. Міжнародна спільнота повинна об’єднати свої зусилля та активно підтримувати всіма можливими способами суспільство, якому загрожує небезпека.

3. Від імені наших спільнот хочемо нагадати вам, що сприяння миру у світі є невід’ємною частиною місії, через яку Церква продовжує спасенну справу Христа на землі. Бо Церква є в Христі таїнством, тобто знаком і знаряддям миру у світі і для світу. Розбудова справжнього миру є виявом християнської віри в Божу любов до кожної людини. Із визвольної віри в Божу любов випливає нове бачення світу та новий спосіб підходу до ближнього, чи то поодиноких людей, чи цілої нації: саме віра, натхненна миром, який Христос залишив своїм учням (пор. Ів. 14, 27), перетворює та оновлює життя (пор. Компендіум cоціальної доктрини Католицької Церкви, 516). Основами міжособистісних стосунків юдейсько-християнської культури є цінності віри, надії і любові, а також правда, краса і добро, без яких немає і не буде тривалого і мирного майбутнього. Нинішня ситуація вимагає від християн східної та західної традицій цілковитої відповідальності за сьогодення і майбутнє нашого континенту та готовності йти на жертви на захист родини, національної та державної спільноти.

4. Тому ми запрошуємо всіх об’єднатися у спільній молитві:

Боже отців наших, великий і милосердний! Господи життя і миру, Батьку всіх людей. Твоєю волею є мир, а не страждання. Зупини війну і повали гордість насильників. Ти послав свого Сина Ісуса Христа, щоб проповідувати мир близьким і далеким, об’єднувати людей усіх рас і поколінь в одну сім’ю.

Почуй плач всіх своїх дітей, терзання всього людства. Нехай більше не буде війни – поганого досвіду, від якого немає вороття, нехай більше не буде війни – метушні боротьби і насильства. Учини нехай припиниться війна […] яка загрожує Твоїм створінням на небі, на землі та в морі.

З Марією, Ісусовою і нашою Матір’ю, ми благаємо Тебе: промов до сердець людей, відповідальних за долю народів. Подолай логіку відплати та помсти і дай через Святого Духа нові, щедрі та благородні рішення в діалозі та терплячому очікуванні – більш плідних, ніж насильницька війна.

Отче, наповни наш час днями миру.

Хай більше не буде війни. Амінь (св. Іван Павло ІІ).

Верховний Архиєпископ Святослав Шевчук,
Глава Української Греко-Католицької Церкви

Архиєпископ Станіслав Гондецький,
Голова Єпископської конференції Польщі

Архиєпископ Мечислав Мокшицький,
в.о. Голови Єпископської конференції України

Архиєпископ Євген Попович,
митрополит Перемишльсько-Варшавський
Греко-Католицької Церкви в Польщі

Єпископ Ніл Лущак,
апостольський адміністратор sede vacante
Мукачівської греко-католицької єпархії sui iuris

Київ – Варшава – Львів – Ужгород, 24 січня 2022 року