Папа: старість не є причиною почуватися винуватими
«Ще ніколи в історії людства нас не було так багато», – сказав Папа Франциск, представляючи під час загальної аудієнції в середу, 23 лютого 2022 р., новий цикл повчань, що «шукатиме в Божому слові натхнення щодо сенсу та цінності старості». За його словами, протягом останніх десятиріч сформувався «справжній народ» літніх людей, щодо яких почастішала загроза бути викинутими мов непотріб, бо на них «часто дивляться як на тягар». «Поряд з міграцією, старість належить до найнагальніших питань, яким людський рік покликаний ставити чоло протягом цього періоду», – сказав Святіший Отець, уточнюючи, що не йдеться лише про кількісні зміни, адже на карті стоїть «єдність періодів життя», тобто, «розуміння та цінування життя в його цілості».
Чи молодість – єдиний ідеал?
Як зауважив Папа, в нашому світі живуть разом діти, молодь, дорослі та похилі віком, однак, змінилася пропорція: довголіття стало масовим, а в багатьох регіонах «дитинство розподілене малими порціями». Панівна культура, за його словами, за єдину модель має парадигму молодого-дорослого. Тому кожен старається завжди залишатися молодим. «Але чи правда, що молодість містить повноту сенсу життя, в той час як старість представляє лише спорожнення та втрату?» – запитав Святіший Отець, нагадавши, що вивищення молодості як єдиного втілення людського ідеалу, в поєднанні зі зневагою до старості, що сприймається як безпорадність, була «панівною іконою проявів тоталітаризму двадцятого століття».
Чи старість – це причина почуватися винуватим?
Далі Наступник святого Петра звернув увагу на те, що збільшення тривалості життя в «структурний спосіб» впливає на історію як окремих людей, так і сімей і суспільств. Але ми повинні запитувати себе, чи духовна якість цього життя та його спільнотне значення є предметом належного розмірковування. «Може літні люди повинні вибачатися за свою впертість у тому, щоб виживати за рахунок інших? А чи можна їх шанувати за дари, які вони вносять у сенс життя всіх?» – запитував Святіший Отець, зазначивши, що у так званих «розвинених» суспільствах старість має незначний вплив на представлення сенсу життя, бо «вважається, що не може запропонувати щось особливого», що вона не має свого властивого значення. «Загалом, для віку, що становить визначальну частину в просторі спільноти та поширюється на третину всього життя, існують, подекуди, плани надання допомоги, але не проекти існування. І це є порожнечею мислення, уяви, креативності», – сказав Папа.
Діалог між поколіннями
За словами Єпископа Риму, молодість – прекрасна, але «вічна молодість – це дуже небезпечна галюцинація». Бути похилими віком «так само важливо та прекрасно», а тому потрібно наново віднайти «втрачений дар», яким є «союз між поколіннями, що повертає людству всі періоди життя». Й Боже слово має що сказати на рахунок цього. Зупинившись на словах пророка Йоіла, прочитаних на початку аудієнції: «Вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння», Папа сказав, що коли літні люди хоронять у минулому свої мрії-сни, то молодь більше не спроможна розгледіти речі, які потрібно зробити для того, щоби відчинити майбутнє. «Якщо дідусі й бабусі замикаються в своїй меланхолії, то молодь ще більше схилятиметься над своїми смартфонами», – мовив він.
Виклик гідної старості
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що мудрість тривалої подорожі, яка супроводить старість, потрібно переживати як «пропозицію сенсу життя», а не як інертність виживання. «Старість, якщо не буде повернута до гідності достойного людини життя, приречена на пригніченість, яка в усіх відбирає любов. Цей виклик людства та цивілізації вимагає наших зусиль та Божої допомоги», – сказав Папа, закликаючи просити про це в Святого Духа.
About The Author
