Кардинал Паролін: потрібно зупинити ескалацію та вести переговори
Поширення українського конфлікту на решту Європи буде «гігантською катастрофою», що змушує здригнутися. Про це говорив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, відповідаючи на запитання чотирьох італійських щоденних часописів (Il Corriere della Sera, La Repubblica, La Stampa та Il Messaggero). Кардинал вимагає запобігти військовій ескалації, зупинити бомби та відкрити шлях до переговорів, на які «ніколи не є запізно». Кардинал Паролін запевнив, що Святий Престол «готовий сприяти переговорам між Росією та Україною».
Щодо ймовірності, що конфлікт може розширитися, безпосередньо залучивши інші європейські країни з огляду на відправку озброєнь в Україну, Державний Секретар сказав: «Не наважуюся навіть думати про це. Це була би катастрофа гігантського масштабу, хоча, на жаль, нічого не можна виключати. Я бачив, як у деяких заявах протягом цих днів згадувалися інциденти, які призвели до другої світової війни. Це посилання, що змушують здригнутися».
Щоб відвести від цієї загрози, пояснює кардинал Паролін, «потрібно запобігти будь-якій ескалації, зупинити бойові дії та вести переговори. Навіть ймовірне повернення до “нової холодної війни з двома протиборчими блоками” є тривожним сценарієм. Це суперечить культурі братерства, яку Папа Франциск пропонує як єдину дорогу для будування справедливого, солідарного та мирного світу».
Щодо можливості переговорів і можливої ролі Святого Престолу, кардинал ствердив: «Навіть якщо трапилося те, чого ми боялися і сподівалися, що не трапиться, війна, яку Росія розв’язала проти України, я переконаний, що завжди існує простір для переговорів. Ніколи не є запізно! Бо єдиним розумним і конструктивним способом для згладжування розбіжностей є діалог, про що Папа Франциск невтомно повторює. Святий Престол, який протягом цих років постійно, стримано та з великою увагою слідкував за подіями в Україні, пропонуючи свою готовність сприяти діалогові з Росією, завжди готовий допомогти сторонам повернутися на цю дорогу».
Як відомо, минулої п’ятниці Папа Франциск постукав у двері дипломатичного представництва Російської Федерації. «Користаюся цією нагодою, – сказав кардинал Паролін, – щоби повторити наполегливий заклик, який Святіший Отець зробив під час свого візиту до російського посольства при Святому Престолі, зупинити бойові дії та повернутися до переговорів. Потрібно, насамперед, негайно зупинити збройний напад, трагічних наслідків якого ми всі вже є свідками. Хочу згадати слова Папи Пія ХІІ від 24 серпня 1939 року, кілька днів до початку другої світової війни: “Нехай же люди повернуться до взаєморозуміння. Повернуться до переговорів. Ведучи переговори з доброю волею та з пошаною взаємних прав, вони побачать, що щирі та ефективні переговори ніколи не є перешкодою для благородного успіху”».
Державний Секретар говорив також про розбіжності між Церквами: «В історії Церкви, на жаль, ніколи не бракувало партикуляризму, що іноді призводив до болючих поділів, про що ще на початках християнства засвідчив святий Павло, який закликав, водночас, долати їх. В цьому сенсі бачимо підбадьорливі знаки в закликах Глав Православних Церков, які виявляють готовність відкласти згадку про взаємні рани й трудитися на користь миру». З іншого боку, Церкви «погоджуються у вираженні серйозного занепокоєння з огляду на ситуацію та в ствердженні, що поза будь-якими іншими міркуваннями, цінності миру та людського життя дійсно дорогі Церквам, які можуть відіграти фундаментальну роль в запобіганні погіршенню ситуації».
Повертаючись до триваючого конфлікту, кардинал заявив: «Ще раз бачимо, що потрібні комунікація та взаємне слухання, щоби глибоко пізнати та зрозуміти аргументи іншої сторони. Коли припиняється спілкування та щире слухання, на іншого дивимося з підозрою та починаємо лише обвинувачувати одні одних. Те, як події розвивалися останніми місяцями причинилося до підживлення взаємної глухоти, призвівши до відкритого конфлікту. Прагнення кожної країни та законність цих прагнень повинні бути предметом загальних роздумів, у ширшому контексті, та, насамперед, беручи до уваги вибір громадян і шануючи міжнародне право. В історії не бракує прикладів, які підтверджують, що це можливе».
About The Author
