6 порад для розпізнання покликання
Пропонуємо Вашій увазі конкретні поради о. Павла Вишковського ОМІ, який понад 20 років тому отримав священицькі свячення, понад 25 років належить до чернечого Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної. Ці поради, а також багато інших цікавих матеріалів можна знайти у книзі “Пізнай своє покликання”, що вийшла з нагоди Року молитов про нові покликання.
Вибір своєї дороги потрібно робити спокійно, за винятком ситуацій, коли він приходить зненацька, неочікувано. Бо справжній вибір – це безпомилкове виконання Божої волі. Щоб якнайповніше побачити і відкрити себе, потрібно добре розуміти історію свого життя, сильні і слабкі риси свого характеру, свої фізичні і психічні здібності та можливості, духовний стан. Потрібно поглянути на себе з любов’ю і в правді. І нехай усі ці розглядання і розпізнавання відбуваються в присутності Святого Духа, якого кличемо до себе за допомогою молитви.
Мусимо бути терпеливими, бо не все можна отримати відразу. Святий Ігнатій Лойола говорить про три основних етапи здійснення вибору. Перший – це духовне зворушення, коли Господь в якийсь спосіб звертає на себе увагу. Другий – коли людина відчуває покликання завдяки діянню Святого Духа. Приходять роздуми, розмірковування над життям і сильне бажання прийняти покликання. Третій етап – спокійний. Це період, коли немає жодної боротьби, роздумів, коли людина бачить тільки добро, яке дасть дорога, яку вона обрала. Це – пора вибору. Дуже важливо не помилитися. Тому було б дуже добре, перш ніж зробити остаточний вибір, порозмовляти зі священиком чи зі своїм духовним наставником.
Не потрібно вивчати всі можливі згромадження, бо потім не зможеш вибрати жодного. Краще не шукати чогось довго тоді, коли в цьому вже впевнений, бо ніхто не шукає діамант, коли носить його на руці. Пам’ятай, що колись Господь запитає тебе: що ти зробив зі своїм покликанням?
Що може допомогти тобі розпізнати покликання до священицького та чернечого життя?
1. Найважливішою є молитва. Тільки в атмосфері молитви можна чітко розпізнати правдивість заклику. Не бійся помилитися. Навіть Пресвята Діва Марія шукала Ісуса в Єрусалимі аж три дні. Якщо довіриш Богу себе, свої плани, своє майбутнє, не сумнівайся, що Він допоможе тобі ступити на правдиву дорогу покликання і пройти її до кінця. Пам’ятай про молитву до Святого Духа – провідника всіх покликаних і провісника всіх покликань. Довіряй Марії, яка сама ввірялася Господу. Святість, побожність… Ти мусиш відчувати потребу в молитві, не нудитися нею, розвивати свою віру, брати участь у Євхаристії.
Під впливом Божого Духа ми можемо звертатися до Бога і кликати Його словами, які промовляв до Нього Ісус: Авва Отче. Лише тоді зрозуміємо задум Бога щодо нас, коли відчуємо Його батьківську любов і ласку. Зрозуміємо, що все, що Він вимагає від нас, пронизане любов’ю і бажанням нам добра. Бог любить усіх своїх дітей. Він кличе нас діяти, творити, вибирати: «Це ж воля Божа – ваше освячення, щоб ви берегли себе від розпусти, щоб кожний з вас умів берегти свої посудини у святості й честі, а не в пожадливій похоті, як язичники, котрі не знають Бога» (1 Сол 4, 3-5).
2. Життя таїнствами. Святі таїнства в житті кожного з нас мають величезне значення. Через таїнства Христос освячує нас, зміцнює нашу віру і зв’язок із Церквою. Особливої уваги заслуговують таїнства Євхаристії і Сповіді. Тому намагайся якнайчастіше зустрічатися з Ісусом у Святому Причасті. А для цього готуй свою душу і тіло, систематично приступаючи до сповіді. Поглиблюй свою віру, роздумуючи над Святим Письмом. Читай духовну літературу, життєписи святих тощо.
3. Аналізування дарів, отриманих від Бога. Якщо Бог кличе тебе, то одночасно обдаровує потрібними благодатями для реалізації цього покликання. Важливо зрозуміти, чи маю я необхідні здібності. Найкращі умови для реалізації покликання надає Церква. Якщо не можеш зрозуміти Церкву, то до кінця не зрозумієш і своє покликання. Хто такий християнин ти, напевно, вже чув багато, читав в книжках, слухав на катехезах. Але передусім християнин – це людина сумління, людина, яка всі свої вчинки узгоджує з Богом. Про це потрібно постійно пам’ятати, зокрема у дорозі до священицького чи чернечого життя. Господь показав на прикладі святого Максиміліана Марії Кольбе та багатьох інших духовних і світських мучеників за віру, що можна бути святим навіть у неволі. А з іншого боку, живучи в монастирі, можна жити на краю пекла, грішити думкою, словом і недбальством, забуваючи про своє покликання.
4. Відповідь на запитання: чому хочу це робити? Чому я вибираю саме цю, а не іншу дорогу? Єпископ Казимир Романюк пропонує дуже добрий спосіб, як знайти відповідь на це запитання. Уяви себе в різних ролях: лікаря, вчителя, інженера, батька. Де почуваєшся найкраще? Та дорога і є твоєю.
5. Виконання Божої волі та послух Господньому Слову. «Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше розумне служіння. І не пристосовуйтеся до цього віку, але преображайтесь оновленням розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля, що добре, приємне і досконале.» (Рим 12, 1-2).
Як уже згадувалося, розпізнавання волі Господа звершується під дією Святого Духа. Святий Кирило написав: «Якщо під час якоїсь роботи тобі на думку спадають роздуми про чистоту чи про вбогість, або бажання з’єднатися з Господом, знай, що це Святий Дух діє в тобі. Я вибираю це, бо люблю Тебе, Боже. Вибір мусить іти від серця, а не від почуттів, бо почуття часто обманюють, а серце – ніколи».
6. Якщо ти відчуваєш, що саме тебе Бог кличе до священицького чи чернечого життя, що саме на тобі зупинив свій погляд, саме тебе обдарував своєю благодаттю, нехай твоєю відповіддю буде взаємність. Відкрий для себе, до якого згромадження ти прагнув би належати, яку працю виконувати.
Чи Бог може забрати покликання? Було б трохи дивним, як би Він так само, як і людина змінював свої рішення. Якщо Бог кличе, то вже назавжди. Але можемо спостерігати, що не всі залишаються до кінця вірними заклику Бога, деякі відходять із семінарії чи чернечого життя. Чому це трапляється? Бо дуже важко на початку дороги зрозуміти, чи саме вона твоя. Тоді є спроби, інколи і помилки. Це велика драма не тільки для людини, яка помилилася, а й для її близьких, для всіх, що оточують її.
Чому люди часто не чують голосу покликання, не хочуть йти за ним? Що з ними? Чи мають гріх? Людина може багато зіпсувати в житті своєю обмеженістю і схильністю до гріха. Але Господь Бог всемогутній і навіть людську помилку може перемінити на добро.
Можемо уявити собі мету. Є різні дороги для її досягнення. Є дуже проста і добре відома нам дорога, а є й інша, про яку ми тільки чули, але якої не знаємо. Якщо ми вибираємо першу дорогу, то дуже швидко – і ми осягнули мету. Вибираючи іншу, невідому нам дорогу, для досягнення мети потребуємо більше часу. Зазвичай людина доходить до мети, але виснажена, спрагла. Так само є і з покликанням. Все залежить, якою дорогою підеш.
Дуже добре відомі слова святого Августина: «Якщо Бог на першому місці – все буде на своєму місці, а якщо Бог не на першому місці, то й ніщо не на місці». Той, хто вважає, що розпізнає в собі знаки Божого покликання до рукоположеного служіння, повинен смиренно підпорядковувати своє бажання владі Церкви, якій належить відповідальність і право кликати когось прийняти свячення. Як усяка благодать, це таїнство може прийматися лише як незаслужений дар» (Катехизм Католицької Церкви, 1578).
Покликання не приходить без бажання самої людини. Бог дає нам вибір, який ми робимо самі. За деякий час можуть прийти відчуття, що не зробив чогось дуже важливого у своєму житті, оминув щось найважливіше. Тому найкращий вихід – з вдячністю прийняти покликання, яке дає нам Бог.
Відкрий своє серце для Господа, застукай у двері монастиря. Можливо, саме там чекають на тебе, моляться за тебе. Ісус Христос може знищити всі твої гріхи: «Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Міх 7, 19) і вдихнути в тебе нове життя: «Бог, який є багатий на милість, через велику свою любов, якою нас полюбив, – нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю» (Еф 2, 4-5).
Молитва про добрий вибір життєвої дороги
Боже, Ти сотворив мене і знаєш, що я сотворений для щастя, допоможи мені його знайти, покажи мені мою дорогу життя. Вчини, щоб я вибрав те, що Ти для мене приготував. Довіряю тобі, бо знаю, що Ти мене любищ і хочеш мого добра. Веди мене своїми стежками.
Маріє, моя Мати, допоможи мені розпізнати Божий задум щодо мого життя. Амінь.
Джерело: Католицький медіа-центр
About The Author
