Сто днів війни, щоб сказати «ні» всім війнам

Російське вторгнення в Україну триває вже 100 днів і не зупиняється: дні смерті та знищення, як також зростаючого побоювання, що конфлікт може розширитися. Вже нерідко говориться про можливу ядерну війну. Однак, народи потребують сміливих жестів миру.

 

Вже минуло 100 днів від початку цієї божевільної війни: і їй не видно кінця. Більше того, зростає побоювання щодо розширення конфлікту, не можемо виключати ймовірність ядерної світової війни. Про неї говориться дедалі частіше. По телебаченню розповідають, що вистачить кілька секунд, щоби знищити великі міста. І ми призвичаємося до таких висловлювань. Це було б самогубством людства.

Історія вчить, що коли починають маленьку війну, то не уявляють, якою великою вона може стати. Це видно вже опісля. Коли якийсь лідер вирішує розпочати війну, то розглядає свої можливі перемоги: але історія показує нам безславний кінець багатьох таких лідерів. Історія вчить нас, що ми часто не вчимося від історії. Помилки повторюються, помилки, які є летальними для тих, хто їх допускається, і, на жаль, трагічні для мільйонів людей, які від них страждають.

Тим часом, російське вторгнення, розпочате Путіним, призводить до смертей і руйнувань в Україні: Захід має свою частку відповідальності за зростання напруження в регіоні, але російському нападу немає виправдання. Вмирають діти, вмирають цивільні, руйнуються житлові будинки, лікарні, школи, храми. Розділені сім’ї, мільйони біженців і внутрішньо переміщених людей. Так багато розбитих і знищених життів в Україні. Зруйнована країна – це злочин проти людяності. Також і в Росії оплакують чимало хлопців, посланих вмирати невідомо за що. В світі зазнала удару економіка, яка щойно почала приходити до тями після ударів, завданих пандемією. Тепер також триває газова війна, нафтова, зернова: бідні отримують ще більше бідності та голоду. Не згадуючи вже про ненависть, яка зростає, про почуття гніву, насильства та помсти, що помножують і приготовляють подальше насильство, інші кривди та скорботи.

Папа Франциск неодноразово казав, що війна є божевіллям. Вона є безповоротною авантюрою, як говорив святий Іван Павло ІІ. Потрібне слово миру, пророцтво, що зуміє рішуче сказати «досить» цій війні та всім забутим війнам у світі: в Сирії, Ємені, Ефіопії, Сомалі, М’янмі… Ми потребуємо мужності, щоби знайти вихід з такого спустошення. Потребуємо знайти сміливість виступати проти війн, які розпочинає якийсь можновладець, що посилає інших на смерть. Скільки ще смертей потрібно, щоби змогти сказати: «Досить»? Коли народи пробудяться і скажуть, що хочуть жити в мирі?

Sergio Centofanti, редакційний Віце-директор Дикастерії в справах комунікації