Донецький Екзарх УГКЦ: попри війну і надалі служити найбільш покинутим
Донецький екзархат Української Греко-Католицької Церкви охоплює територію Донецької, Запорізької, Дніпропетровської та Луганської областей України. Частина цих територій була окупована ще в 2014 році, інша частина – після 24 лютого цього року, коли Російська Федерація розпочала повномасштабну війну проти України. У деяких із цих регіонів проходить лінія фронту. В інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News про своє служіння в цих обставинах розповів Донецький Екзарх владика Степан Меньок, ЧНІ.
Вимушена зміна осідку
Владика Степан Меньок отримав єпископські свячення 20 років тому, у лютому 2002 року, після того, як був призначений Екзархом Донецько-Харківським. У квітні 2014 року цей екзархат розділили на дві частини, і він очолив Донецький. Того ж місяця розпочалася війна на Донбасі, і в цей час екзарх перебував у Зарваниці. Повертаючись до Донецька, він дізнався, що його будинок окупували бойовики, і тому він більше не зміг повернутися, але залишився в Запоріжжі, де мешкає дотепер і звідки здійснює своє служіння управління екзархатом.
«У Донецьку залишилися четверо наших священиків, які продовжують служити там, – зазначає владика Степан, – і в Луганську теж є один. Вони зберегли свої парафії і люди приходять, хоча більше половини виїхали з області. До 24 лютого ці священики могли приїжджати на неокуповану територію, але тепер вони вже не можуть виїхати звідти і залишилися служити там».
З початку повномасштабного вторгнення Донецький екзархат знову постраждав. Священик, який служив у Маріуполі, ледве встиг втекти. «Нещодавно ми втратили ще три парафії, священикам довелося залишити свої парафії у Кремінній, яка вже окупована російськими військовими, у Сєверодонецьку, де ведуться дуже запеклі бої, та в Лисичанську», – каже єпископ, додаючи, що тактика війни російської армії дуже жорстока: спочатку вони бомблять і руйнують міста чи села, що спричиняє загибель мирних жителів і руйнування інфраструктури, а потім наступають. «Небезпека існує в усіх частинах екзархату, але священики, яких загалом 53, продовжують служити у своїх громадах», – пояснює він.
«Я полюбив цих людей»
Єпископ Степан Меньок народився на Львівщині. «Хоч у мене західний менталітет, але я полюбив цих людей. Я сам попросив, щоб мене відправили сюди, – каже він, – бо я місіонер, я редемпторист, і наша харизма – йти до найбільш покинутих. Ці люди мають дуже добрі та відкриті серця. Наприклад, іноді ми засновували парафії, і спочатку було лише 10 осіб, а через рік-два вся церква була повна людей. Це явище дуже цікаве».
Допомога біженцям
Владика зазначив, що гуманітарна допомога надходить до Запоріжжя з усіх куточків світу. Місцевий Карітас та сестри василіянки вдень і вночі роздають цю допомогу нужденним, особливо біженцям. Багато з них почали приходити до греко-католицької парафії. До Запоріжжя переїхав і Маріупольський Карітас, осідок якого зазнав удару в середині березня. Загинули семеро людей, у тому числі двоє співробітників Карітасу. Тепер у Запоріжжі Карітас Маріуполя опікується біженцями з цього міста, що перебуває під окупацією російської армії.
Християнське ставлення до ворога і надія на майбутнє
«Наше ставлення до них має бути християнським: вони є дітьми Божими, які заблукали. Вони теж є образом Божим, але затьмареним гріхами та негативною інформацією, і своїми молитвами ми можемо відкрити їм очі на правду», – каже владика Степан, говорячи про тих, хто вторгся в Україну.
«Я маю таку надію, що Господь мене ще поверне до Донецька, – впевнено каже ієрарх. – Ми будемо служити Літургію, і я першу проповідь не буду говорити, а просто розплачуся, і все». «Що дає Вам таку певність?» – відповідаючи на це запитання, єпископ наголошує: «Тільки Господь. Мусить правда перемогти брехню і зло. По-іншому ніколи не було».
About The Author
