«Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького

Із митрополитом Львівським співслужили владики: єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії Михайло Колтун, єпископ Чернівецької єпархії Йосафат Мощич, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії Петро Лоза та єпископ-помічник Львівської архиєпархії Володимир Груца.

Під час урочистої Божественної Літургії з проповіддю до вірних звернувся владика Йосафат Мощич.

У проповіді архиєрей розкрив основні риси митрополита Андрея на основі книги його матері Софії Шептицької «Молодість і покликання о. Романа Шептицького» і закликав усіх батьків, які хочуть виховати майбутніх Шептицьких, прочитати цю книгу.

Відтак владика Йосафат запропонував задуматися над тим, що у Прилбичах у день свого народження хотів би нам сказати митрополит Андрей. Яким  був би його основний меседж?

«Митрополит Андрей пережив дві війни. Коли прийшли російські війська, він у Львові зібрав всіх священників і сказав їм, що буде проповідувати про безсмертну душу. Усі зрозуміли, що ніхто не має права втікати. Він завжди залишався разом з народом і зі своїми священниками», – сказав проповідник і підкреслив, що Андрей Шептицький відчував народ і центральною темою його молитви була молитва про Божу Мудрість, яка воплотилася в його особі.

На його переконання, нам зараз важливо зрозуміти, що означає війна у Божій Премудрості.

«Премудрість Божа здобувається терпеливістю і стражданням. Це основні риси українського народу, через посередництво яких ми здобуваємо Божу Премудрість», – переконаний єпископ Чернівецької єпархії.

«Щирим покаянням, молитвою та приступанням до Святих Тайн можемо пришвидшити час, коли Бог із нас зніме страждання війни, які нас сьогодні мучать», – наголосив проповідник.

За його словами, важливо не просто звільнитися від страждання, а зрозуміти їх сенс і перемінитися зсередини. Важливо, щоб влада зрозуміла, що настав час проводити реформи і завершувати корупцію, а народ – як важливо жити в єдності. Духовенству важливо так проповідувати, давати приклад, щоб народ зростав у вірі, любові та надії.

Що Господь хотів би нам сказати сьогодні через митрополита Андрея, який був би тут серед нас? Цікаво, про що нам сьогодні би проповідував цей церковний муж?

«Можемо припустити, що він говорив би про безсмертну душу, Божу Премудрість, яка осягається через страждання і терпеливість», – припустив владика Йосафат Мощич, наголосивши, що ми маємо право просити про припинення цього страждання.

«Прошу вас, щоб ми всі просили через заступництво митрополита Андрея визволення для нашого народу. Ба більше, це наш обов’язок! Якщо він так любив і дбав про наш народ за життя, то хіба він не буде у вічності благати Бога про милосердя для українського народу?» – сказав проповідник.

Також архиєрей наголосив на важливості свідчити про ласки, здобуті за посередництвом митрополита Андрея. Важливо про них розповісти священникові, відтак єпископові, який передасть ці свідчення до Постуляційного центру УГКЦ.

Владика Йосафат вказав на особливу рису праведного митрополита – приймати всіх із любов’ю і глибоко цікавитися особистістю кожного, хто до нього приходив на розмову. Через це, підкреслив він, люди від нього виходили перемінені.

«Бог йому дав серце і душу українського народу. Просімо сьогодні, щоб дух митрополита Андрея і його дари Бог дав кожній парафії, кожному містечку. Просімо, щоб виросло багато вільних доньок і синів України, які б мали дари і харизму, що їх мав великий митрополит Андрей. Просімо, щоб душа і серце українського народу зросли до такого рівня, щоб він преобразився у вільний народ, яким його у своїх візіях бачив Шептицький – сильну, міцну державу Україну, рівну серед інших народів. Чи ми це побачимо? Це залежить від нас, від того, як ми будемо навертатися, працювати, служити і, найважливіше, молитися, тому що молитва все переображає!» – наголосив владика Йосафат Мощич.

Після Божественної Літургії владики освятили воду, окропили нею вірних, а також освятили на території церкви новозбудований соціальний хостел та ікони, роботи парафіян, написані з благодійною метою.