Папа: дивитися на Розп’ятого, аби долати отруту зневіри

Другий день Апостольської подорожі Папи Франциска до Казакстану завершився Святою Месою в Експоцентрі в Нур-Султані. «Чому Бог, замість того, щоб давати Мойсеєві складні інструкції, просто не знищив отруйних змій?» – це запитання прозвучало в проповіді Святішого Отця, відповідаючи на яке, він зазначив, що в цьому криється спосіб дії Бог перед обличчям людського зла і недовіри: Бог не знищує гидоту, за якою вільно гониться людина, але послав Свого Єдинородного Сина, «щоб кожен, хто вірує у Нього,

«Хрест – це ешафот, але цього святкового дня ми відзначаємо воздвиження Христового Хреста. Адже на тому дереві Ісус узяв на Себе наш гріх і зло світу і переміг їх Своєю любов’ю. Саме тому сьогодні для нас свято», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою проповідь під час Святої Меси в Експоцентрі в Нур-Султані у середу, 14 вересня 2022 року, на якій були присутні 6 тисяч осіб.

В серцях забракло віри

Він прокоментував перше літургійне читання дня зі старозавітної книги Чисел, в якому йдеться про те, що ізраїльський народ, перебуваючи у пустелі, почав нарікати на Господа, і тоді «Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх» (Чис 21, 6). Люди попросили Мойсея заступитися за них перед Богом. За велінням Господа, «Мойсей зробив мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий» (Чис 21, 9). У цьому уривку Святого Письма, за словами Папи, бачимо протиставлення змій, які кусають, та змія, який рятує. Аналізуючи ці два образи, він зазначив, що змії кусали народ, який вкотре впав у гріх ремствування. «Ремствувати на Бога, – підкреслив Святіший Отець, – означає не тільки лихословити і нарікати на Нього; це означає, якщо сягнути глибше, що в серцях ізраїльтян забракло довіри до Нього, до Його обітниці».

Як зауважив Єпископ Риму, той факт, що людей, які втрачають довіру до Бога, кусають змії, вбиваючи їх, не є випадковістю. Ці змії нагадують першого змія, згаданого в Біблії в книзі Буття: насправді, диявол, саме у вигляді змія спокушає Адама і Єву, сіючи в них недовіру і переконуючи їх, що Бог не добрий і що Він, буцімто, заздрить їхній свободі та щастю. Отож, у пустелю, як пояснив проповідник, повертається первородний гріх: «ізраїльтяни сумніваються в Богові, не довіряють Йому, нарікають, повстають проти Того, Хто дав їм життя, і таким чином йдуть назустріч смерті».

Втома і посуха в пустелях особистого і спільнотного життя

Єпископ Риму зазначив, що ця перша частина розповіді спонукає нас замислитися над тими моментами у нашій особистій та спільнотній історії, коли нам забракло довіри як до Господа, так і довіри одні до одних. «Скільки разів, – наголосив він, – зневірені й нетерпеливі, ми зав’яли у своїх пустелях, втрачаючи з поля зору мету шляху!». Папа пригадав, що в Казахстані також є пустеля, яка, з одного боку, має чудові краєвиди, але з іншого – нагадує про ту втому і посуху, яку люди іноді відчувають у своїх серцях. «Це моменти втоми та випробувань, – вів далі проповідник, – коли ми більше не маємо сил піднести погляд до Бога; це ситуації особистого, церковного та суспільного життя, коли нас кусає змія недовіри, яка впорскує в нас отруту розчарування та зневіри, песимізму та покірності долі, замикаючи нас у нашому “я”, гасячи ентузіазм».

Численні «зміїні укуси»

Наступник святого Петра вказав також на інші «болісні укуси», які були в історії Казахстану: насильство, атеїстичне переслідування, часи, коли «свобода народу була під загрозою, а його гідність уражена». Він вказав на важливість того, аби пам’ятати про пережиті страждання, бо «мир не можна досягнути раз і назавжди, його потрібно здобувати щодня, так само як і співіснування різних етнічних груп та релігійних традицій, цілісний розвиток, соціальну справедливість». За словами Папи, для того, щоб Казахстан ще більше розвивався у братерстві, діалозі та розумінні, необхідні спільні зусилля, але, насамперед, «необхідний оновлений акт віри в Господа: спрямовати погляд вверх, звернути погляд до Нього, навчитися в Нього всеохоплюючої та розп’ятої любові».

Отруйні змії не зникли

Переходячи до другого образу, – змія, який рятує, – проповідник озвучив запитання, яке може виникнути, читаючи згадану старозавітну розповідь: «Чому Бог, замість того, щоб давати Мойсеєві складні інструкції, просто не знищив отруйних змій?». Папа зазначив, що в цьому ми бачимо, як Бог діє перед обличчям зла, гріха і недовіри людства. «Тоді, як і тепер, у великій духовній битві, яка триватиме до кінця історії, – пояснив він, – Бог не знищує гидоту, за якою вільно гониться людина: отруйні змії не зникли, вони далі є, вони в засідці й завжди можуть вкусити».

Відповідь Бога на наші упадки

«І так, як Мойсей змія підняв у пустині, так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у Нього, жив життям вічним», – ці Христові слова, як пояснив проповідник, вказують на відповідь Бога. «Перед лицем наших упадків Бог дарує нам нову висоту: якщо ми спрямовуємо свій погляд на Ісуса, укуси зла більше не можуть панувати над нами, тому що Він на хресті прийняв на Себе отруту гріха і смерті й переміг їхню руйнівну силу», – наголосив він.

Отож, шлях нашого спасіння, нашого відродження і воскресіння, як підкреслив Святіший Отець, полягає в тому, щоб дивитися на розп’ятого Ісуса. «З цієї висоти, – додав він, – ми можемо по-новому побачити наше життя та історію наших народів. Адже від Христового Хреста ми вчимося любові, а не ненависті; вчимося співчуття, а не байдужості; вчимося прощення, а не помсти». Протягнуті руки Ісуса – це обійми ніжності, якими Бог хоче нас огорнути. І вони показують нам братерство між нами та з усіма, в якому ми покликані жити. Вони показують нам шлях, християнський шлях: не шлях нав’язування і примусу, влади та насилля, аж ніяк не шлях, який використовує хрест Христовий проти інших братів і сестер, за яких Він віддав своє життя! Шлях Ісуса – інший, шлях спасіння: це шлях смиренної, безкорисливої і всеохоплюючої любові, без “якщо” і “але”».

Жити без отрути

Папа Франциск наголосив, що на хресті Христос відібрав отруту в змія зла, і бути християнами означає жити без отрути: «не кусати одні одних, не нарікати, не звинувачувати, не пліткувати, не поширювати злі вчинки, не забруднювати світ гріхом і недовірою, що виходить від Лукавого». На завершення він закликав молитися за те, щоб «ставати дедалі більше християнами: радісними свідками нового життя, любові, світу».