Папа: без навернення немає сопричастя
«Мірою того, як наново переживатимете, так би мовити, ваші початки, зможете зрозуміти, яким є ваше фундаментальне натхнення», – сказав Папа Франциск, приймаючи у четвер, 22 вересня 2022 р., на аудієнції у Ватикані делегацію Ордену Регулярних Каноніків з Премонтре, (премонстрантів), з нагоди 900-річчя заснування Абатства в Премонтре, спільноти, заснованої святим Норбертом, з якої постав Орден Премонстрантів.
Між стабільністю та місією
Скеровуючи погляд у минуле, коли святий Норберт у 1121 році заснував свою першу спільноту, Святіший Отець звернув увагу на те, що орден швидко розвивався, але кожна спільнота, асоційована зі спільною в Премонтре, мала «своє власне обличчя і стиль». Так створилася «федерація автономних і постійних спільнот», пов’язаних із місцевими Церквами. В цьому контексті Папа зауважив, що «історія чернечих орденів часто показує деяке напруження між засновником і його ділом». Святий Норберт, наприклад, був місіонером і мандрівним проповідником, тож постає запитання: яким чином його місіонерська харизма могла здійснюватися в стабільних спільнотах, пов’язаних із окресленим місцем? Тож Наступник святого Петра спонукав премонстрантів замислитися над цим, зауваживши, що численні їхні монастирі та абатства тісно пов’язані з радісними подіями та з випробуваннями, з усією історією конкретних регіонів. «І цей симбіоз допомагає нам зрозуміти, яким чином стабільність і місія, життя в конкретному місці та євангелізація, можуть крокувати пліч-о-пліч», – мовив він.
Маяки для оточення
За словами Папи, присутність чернечої спільноти є немовби маяком для оточення, однак, людям відомо, що ці спільноти не завжди відповідають життю, до якого покликані. Конкретний християнський досвід складається із «добрих постанов і помилок», полягає, щоби «знову і знову розпочинати все наново». Це відображене в обітах премонсрантів, які обіцяють «вести життя навернення і сопричастя». «Без навернення немає сопричастя. І саме це починати наново та навертатися до братерства є чітким свідченням Євангелія, більше ніж численні проповіді», – наголосив Святіший Отець, присвятивши також кілька думок важливості спільної молитви часослова та служіння Євхаристії, підкреслюючи, що «вірність спільній молитві» має в собі «велику апостольську цінність». Крім того, «культура братерського співжиття, спільнотної молитви, в якій є місце також і на особисту, є підвалиною справжньої “місіонерської гостинності”».
Вірність ідентичності та виклики часу
Далі Папа зазначив, що премонстранти були також місіонерами в стислому значенні цього слова, засновуючи стабільні спільноти на місійних теренах. Так з’являлися монастирі та абатства в контекстах, дуже відмінних від європейських. Виклик полягав у тому, щоби «наголошувати на суттєвому та піддати справедливій критиці традиційні форми, щоби розрізнити необхідне та універсальне від того, що може й повинно бути пристосованим до обставин». Подібно і сьогодні історичні монастирі в Європі покликані переосмислити свою історію, відкриваючи «фундаментальне натхнення».
Втілення харизми
«Регулярні Каноніки є місіонерами, бо з огляду на свою харизму, стараються завжди мати за відправну точку Євангеліє та конкретні потреби людей», – підкреслив Святіший Отець, зауваживши, що місіонерський порив премонстрантського монастиря виливається в соціальне, економічне та культурне служіння. В цьому контексті Папа нагадав, що «економічна діяльність служить місії та здійсненню харизми, вона не є метою сама в собі, але спрямована на духовну мету». А тому потрібно також запитувати себе, які це має наслідки для братерства, для оточуючих і для довкілля.
About The Author
