Папа: бути людьми великих прагнень, дозволити Богові чинити чуда в нашому житті

Прагненню, як елементові розпізнавання була присвячена катехиха Папи Франциска під час загальної аудієнції. Він наголосив на тому, що наш час, здається, сприяє максимальній свободі вибору, але, водночас, веде до атрофії прагнення, підміняючи його миттєвими задоволеннями.

Після молитви та самопізнання, ще одним незамінним «інгредієнтом» розпізнавання є прагнення. Цьому Папа Франциск присвятив свої роздуми з нагоди загальної аудієнції в середу, 12 жовтня 2022 р., яка розпочалася читанням євангельського уривка про оздоровлення паралізованого чоловіка при купелі Витесда.

У пошуках орієнтиру

Святіший Отець зауважив, що розпізнавання є своєрідними пошуками, а пошуки зроджуються з усвідомлення того, що нам чогось не вистачає, про що ми знаємо. Про яке ж знання йдеться? Не йдеться про «миттєві бажання». Вчителі духовного життя вказують на прагнення, яке в латинській мові походить від «de-sidus», що означає «відсутність зорі», тобто, орієнтиру, що спрямовує життя. Воно вказує як на нестачу, так і на напруження, тяжіння до досягнення мети. «Прагнення, отже, є компасом для того, щоби зрозуміти, де перебуваю і куди прямую. Чи рухаюся вперед, в чи стою на місці», – сказав Папа, додаючи: «Щире прагнення здатне до глибини вдарити по струнах нашого буття, а тому воно не гасне перед обличчям труднощів та перешкод», – вів далі Святіший Отець, порівнявши це до спраги: якщо не маємо змоги напитися, то це не припиняє наші пошуки, а навпаки, ще більше займає наші думки, скеровує наші дії, аж доки ми не будемо готовими на все, щоби могти втамувати її.

Щире прагнення не боїться труднощів

Наступник святого Петра підкреслив, що на відміну від миттєвих бажань чи емоцій, «прагнення триває в часі» та «прагне конкретизуватися». Якщо, наприклад, молода людина хоче стати лікарем, то «повинна розпочати тривале навчання та працю, що займе кілька років її життя», що також вимагатиме відповідних зречень. Однак, «прагнення дати певний напрямок своєму життю та досягти цю мету» допомагає здолати труднощі. «У дійсності, якась цінність стає прекрасною та легшою для досягнення, коли є привабливою», – сказав Папа, повторивши приказку, що «важливішим від того, щоби бути добрими є бажання такими стати».

Усвідомити власні прагнення

У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на парадоксальну, на перший погляд, поведінку Ісуса, Який перед тим, як вчинити чудо, запитує людину про її прагнення. «Хочеш бути здоровим?» – каже чоловікові, який десятиліттями прикутий паралічем до ложа. Здавалось би, запитання безглузде, але коли той починає відповідати, то «виявляє серію дивних спротивів оздоровленню, що стосуються не тільки його». Запитання Ісуса мало на меті внести ясність у його серце, допомогти перестати думати про своє життя як про «життя паралітика», якого носять інші. Бо цей чоловік є прикладом людини, яка каже, що чогось хоче, але не хоче щось для цього чинити, нарікаючи, водночас, на інших. «Будьте обережними, бо нарікання – це отрута для душі і для життя, бо заважують зростанню прагнення прямувати вперед», – закликав Папа.

Запобігти атрофії прагнень

За словами Наступника святого Петра, саме прагнення допомагає відрізнити «успішний, послідовний і тривалий проект» від тисяч благих намірів і постанов, якими, як кажуть, «вистелена дорога в пекло». «Епоха, в якій живемо, здається сприяє максимальній свободі вибору, але, водночас, веде до атрофії прагнення, применшуючи його до миттєвих бажань, постійного шукання задоволення», – сказав він, зауваживши, що нас постійно бомбардують тисячі пропозицій, які загрожують розсіянням, не дозволяючи «спокійно зважити те, чого ми насправді хочемо». І багато людей страждають від того, що не знають, чого хочуть у своєму житті. Тому, за словами Папи, потрібно замислитися над тим, що ми відповіли б Господеві, якби Він поставив нам запитання, як сліпцеві з Єрихону: «Що хочеш, що я зробив тобі?». «Можливо, зможемо нарешті попросити Його допомогти нам пізнати глибоке прагнення Його, яке Бог помістив у наше серце», – підсумував Святіший Отець.