14 жовтня 1836 року у Львові вперше прозвучала проповідь українською мовою

День свята Покрови 14 жовтня для українців має рівноцінно християнське та патріотичне значення – вшанування Богородиці як небесної заступниці українського війська, що збереглося з часів козаччини, визвольних змагань ХХ століття аж донині через святкування Дня захисників України.  

 

Але саме патріотичний аспект цього свята має ще одну грань, бо фіксує історичну подію колосального значення, яка тільки на перший погляд здається пересічним записом у хроніках. Йдеться про подію 14 жовтня 1836 року – у цей день у Львові вперше прозвучала церковна проповідь українською мовою. Промовив її Маркіян Шашкевич з амвону Собору святого Юра водночас із Юліяном Величковським в Успенській церкві, та Миколою Устияновичем у церкві св. Параскеви.

 

«З ініціятиви церковної єрархії у Львівській духовній семінарії запроваджено практику виголошення щомісячних студентських промов перед керівництвом та вихованцями… Промови виголошували німецькою, латиною і польською мовами, а їхні тексти надсилали до консисторії», – зауважує Ірина Фаріон у монографії «Отець Маркіян Шашкевич – український мовотворець»¹. Молодий семінарист зважився на експеримент – 12 лютого 1836 року виголосив промову з нагоди 67-ліття цісаря Фердинанда І саме українською мовою, та ще й поєднав у ній поетичну і прозову частини. Спроба була настільки вдала, що промову навіть було надруковано невеликим тиражем. І тоді Шашкевич зважився на ще один крок. 

 

Проповідь, виголошену в Соборі святого Юра, Ірина Фаріон називає «кроком до вивільнення руської мови з духовної і політичної резервації». На перевірку перед виголошенням ректорові Маркіян Шашкевич подав текст проповіді польською мовою. Але для вірних духовне слово, поєднане з харизматичністю промовця, прозвучало саме українською.

 

За спогадами сучасників, «вернулися вони в семінарські мури, як витязі з поля битви. Щасливі і великі […] До того треба було тоді справді великої відваги»². Проповідь мала резонанс і великий успіх, який не вдалося повторити послідовникам Шашкевича.

 

Без сумніву, це результат не тільки словесної майстерності, а й самої особистості Маркіяна Шашкевича. А втім, значення мови проповіді – визначальне. «Уживання народної мови в конфесійному дискурсі першої половини ХІХ століття було незвичним для того часу, воно окреслювало абсолютно нові виміри як самого проповідника, так і його текстів та аудиторії. В умовах державно-культурного поневолення, у тому числі функційних обмежень рідного слова, використання української говіркової мови в проповідях означало деактуалізацію “перемикання кодів”, що відбувалося при переході від побутового спілкування, здійснюваного українцями народною мовою, до релігійної комунікації в неукраїномовному дискурсі офіційної церкви»³, – зазначають мовознавці Микола Філон та Софія Бутко. Розмовне слово та національно-мовне світобачення змінюють спосіб рецепції ідей, концептів, цінностей, догм, зокрема і релігійних.

 

Мовознавці наголошують: «Народна мова, голос якої в проповідях отця Маркіяна звучить на повну силу, важлива не лише для розумового світоглядного засвоєння християнських цінностей та засад морального життя, але й для етнокультурних предикацій релігійних сенсів, ідей та образів, а водночас і для емоційного переживання та створення психологічної настроєвості вірян. Рідне, народнорозмовне слово в релігійних текстах Маркіяна Шашкевича виконує не лише релігійну, а й лінгвокультурну та лінгвосоціопсихологічну функції». 

 

14 жовтня 1836 року – це знакова дата в творенні сучасної української мови, а радше – історії її розвитку, нової сторінки в літературі та традиції. Крок Маркіяна Шашкевича став фундаментом переосмислення народної мови та самоідентифікації українців – ключовим аспектом всієї діяльності «Будителя», просвітителя і душпастиря, духовну спадщину і працю якого неможливо переоцінити.

 

 

¹ Фаріон І. Отець Маркіян Шашкевич – український мовотворець: Лінгвістичний феномен на тлі світового романтизму / Ірина Фаріон – Львів: Свічадо, 2007 – С. 40

² Брик І. Маркіян Шашкевич / У соті роковини злагодження «Зорі» / Іван Брик. – Львів, 1934 – С. 50 – цит. за Фаріон І. Отець Маркіян Шашкевич – український мовотворець: Лінгвістичний феномен на тлі світового романтизму – Львів: Свічадо, 2007 – С. 42

³ Філон М. І., Бутко С. Г. Інтенційність українськомовних проповідей Маркіяна Шашкевича / Микола Філон, Софія Бутко. – Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія». – Вип. 76. – Харків, 2017. – С. 379