«Хочеш наблизити перемогу — вимкни зайве освітлення», — Глава УГКЦ Блаженніший Святослав

Глава УГКЦ саме повернувся із великої поїздки по Півдню України: серед міст, які відвідали священики був Южноукраїнськ, де розташована Південноукраїнська АЕС. Блаженніший розповідає про це місто енергетиків, яке прийняло частину фахівців із Запорізької АЕС, про ситуацію в регіоні і галузі:

«За дивним Божим промислом, ми приїхали до Южноукраїнська у найбільш критичний період, коли росіяни знищили майже 40 % енергетичної інфраструктури України: росія сьогодні намагається провокувати техногенні катастрофи в Україні. На сьогодні Південноукраїнська АЕС — один із життєво важливих енергетичних об’єктів, які допомагають Україні вистояти».

Блаженніший Святослав згадує про Запорізьку АЕС, яку захопили російські окупанти. Частина її працівників, яким вдалося виїхати, працює тепер на Південноукраїнській АЕС, а ті, що залишилися на ЗАЕС, щоденно закривають собою Україну від небезпеки аварії на атомній станції:

«Я почув дуже драматичні свідчення про долю, зокрема, атомних енергетиків України. Ті, кому вдалося виїхати з Запорізької АЕС, розповідають про жахливі речі. ЗАЕС справді є на межі техногенної катастрофи. Щодня працівники цієї АЕС йдуть на роботу і не знають, чи повернуться додому. Є систематичні викрадення цих спеціалістів, всіляке їхнє приниження. Це люди, які геройськи закривають Україну від небезпеки перетворення „мирного атома“ на атомну зброю. Ну, і всіх нас шокувала заява російського генерала, який погрожував підірвати ЗАЕС, кажучи, що це буде або російська територія, або атомна пустеля. Бачимо, що росія не полишає подібні наміри і щодо Південноукраїнської АЕС. Кілька місяців тому був ракетний обстріл цієї станції — ракета впала буквально за 400 метрів від атомного реактора. Можна собі уявити, в якій атмосфері живуть люди в Южноукраїнську біля цієї АЕС».

Так, на сьогодні дві ці українські АЕС — Запорізька і Південноукраїнська, пов’язані між собою не лише технічно, а й на особливому людському рівні.

«Ці станції дуже відчувають потреби і болі одна одної: Запорізька АЕС зараз на окупованій території, а Південноукраїнська — на вільній, — продовжує Блаженніший Святослав. — У перших днях війни Южноукраїнськ теж опинився у прифронтовій зоні: окупанти дійшли до Вознесенська — це буквально кількадесят кілометрів від ПАЕС, і хотіли її захопити. Але Южноукраїнськ встояв, і оборонці цього міста увійдуть в історію України як приклад геройства і мужності, які вберегли Україну від ще однієї великої небезпеки. Я мав зустріч з генеральним директором ПАЕС, побачив як працює станція, спілкувався з енергетиками. Можна сказати, що працювати на електростанції, обслуговувати теплові електростанції і мережі постачання — означає бути на передовій ще одного критично важливого фронту. Ми бачили, як росіяни методично ракетами знищують цю українську інфраструктуру, і сьогодні багато професіоналів у цій галузі віддають своє життя — скільки їх загинуло буквально в останні тижні…».

Це — ціна, яку Україна платить за енергетичну і національну безпеку. Тому дотримання заходів, спрямованих на загальне ощадне споживання — це той невеликий внесок, який може і повинен зробити кожен громадянин України.

«Давайте допоможемо тим, хто забезпечує наше життя, безпеку і життєдіяльність — допоможемо нашим енергетикам рятувати нашу Батьківщину, — звертається до українців Блаженніший Святослав. — Бо коли є прохання до нас економити електроенергію, перетривати тимчасові віялові відключення електроенергії — все це заходи для того, щоб стабілізувати енергетичну систему України. Давайте допоможемо нашій Батьківщині вистояти у спротиві енергетичному тероризму. І кожен може дуже практично долучитися до цього. Ми часто кажемо — я люблю Батьківщину і хочу наближати перемогу кожного дня! Ну і ось конкретні кроки — як це зробити. Хочеш наблизити перемогу — вимкни зайве освітлення. Хочеш підтримати ЗСУ — потерпи трошки, коли тобі холодно чи стало менше комфорту, який дає електричне приладдя. Пожертвуй чимось задля перемоги. Думаю, у тих обставинах, які ми сьогодні переживаємо, ця свідомість особистої відповідальності і можливості через маленькі речі творити великі діла, повинна бути ще одним мотиватором нашої громадянської відповідальності.

Безвідповідальність є руйнівною. Якщо ми безвідповідально ставимося до своїх громадянських обов’язків, ми допомагаємо ворогові. Тому спитайте себе, кому я допомагаю, коли щось роблю. Тому ставаймо на сторону добра — нехай у таких малих, дуже практичних питаннях. Зробімо все, щоб нашою відповідальністю побороти російського терориста. Бо ці атаки на енергетичну інфраструктуру України — ніщо інше, як військові злочини. Це — порушення гуманітарного права, звичаїв і правил ведення війни. Ми сподіваємо, що ці злочини будуть зафіксовані і засуджені світом, а злочинці свого часу виявлені, названі по іменах і покарані. Але давайте не будемо співдіяти зі злочинцями, давайте будемо боронити свою Батьківщину від наслідків цих злочинів проти України і людяності».