Право на припинення життя: Церква Франції закликає розвивати паліативну опіку
Президент Франції Еммануель Макрон 13 вересня 2022 року представив план, згідно з яким наприкінці березня громадянська Конвенція – 150-особовий орган, що діє під проводом урядового комітету, до складу якого входять відповідні експерти, прийме рішення, відповідаючи на запитання: «Чи є система підтримки на термінальній стадії життя адаптованою до різних індивідуальних ситуацій, а чи слід внести якісь зміни?». Архиєпископ П’єр д’Орнелляс, який очолює робочу групу французького єпископату з питань біоетики, в інтерв’ю для французької редакції Радіо Ватикану – Vatican News прокоментував французьке громадянське обговорення щодо права на припинення життя.
Відомо, що у 2016 році у Франції прийняли закон Клейса-Леонетті, що доповнив закон про право на доступ до паліативної допомоги (1999 р). Окрім того, закон встановлює рамки для колегіальних процедур і прийняття медичних рішень, враховуючи побажання пацієнта.
Помилкове звеличення автономії
Архиєпископ П’єр д’Орнелляс висловлює сподівання, що голос Церкви буде почутий: «Щоб голос мудрості був почутий, дебати мають бути справді демократичними, тобто мають об’єктивно розглянути всі елементи справи. Проте мене хвилює питання, яке було поставлене членам громадянської Конвенції. Оскільки це запитання, яке стосується лише окремих ситуацій. Мені здається, що проблема настільки складна, що ми не можемо звести думки громадян до одного запитання».
Архиєпископ наголосив на помилковому звеличенні автономії, оскільки людина ніколи не перебуває в ній. Натомість повага до свободи людини означає те, що вона насамперед перебуває у взаємозалежності.
Момент наприкінці життя вимагає братерства
Пояснюючи значення взаємозалежності, ієрарх вказує на потребі людей одне в одному, у взаєминах: «Взаємозалежність не є слабкістю. Нам усім потрібні стосунки. Ми щасливі в цій взаємозалежності. І сьогодні в суспільстві, яке виступає за індивідуалізм, де домінує технологія, ми хочемо заволодіти всім окремо, контролювати все окремо, і тому ми хочемо контролювати свою смерть. Але, цей момент уразливості та кінця вимагає братерства, супроводу, слухання, співпереживання, щоб ми могли підтримати та заспокоїти когось. Закон ніколи не вирішить усі ситуації чи усі окремі випадки. Він ніколи не вирішить винятки».
Пригадуючи досвід спілкування із опікунами людей похилого віку, архиєпископ розповідає, що найбільше ці люди потребують чиїхось уваги та часу: «Однією з умов паліативної допомоги є те, що ми даємо опікунам можливість знайти час, щоб сісти на ліжко, взяти тих осіб за руку, знайти час, щоб вислухати їх. Бо коли висловлюється літня, залежна, немічна людина, їй потрібен час».
Розвиток паліативної допомоги – необхідний крок уряду
Преосвященний д’Орнелляс наголошує на необхідності розвитку паліативної допомоги. Висновок 139-го Національного консультативного комітету з етики в першій частині говорить про необхідність розвитку паліативної допомоги. І навіть уточнює, що не варто проводити законодавчі реформи, поки не буде розвинена дана галузь допомоги.
Коментуючи це, ієрарх ставить питання про діяльність влади у розвитку паліативної допомоги: «Чому влада не діє? Зараз у Франції все ще існує 26 областей, які не мають паліативних відділень. У законі від 9 червня 1999 року визначено, що будь-який громадянин, який потребує паліативної допомоги, має право на доступ неї. Тож, винна держава. Чому держава не визнає своєї провини та не докладає зусиль? Чому це питання не врегульоване в законі про бюджет, який зараз обговорюється у парламенті? Якби я мав честь зустрітися з президентом Еммануелем Макроном, я б поставив йому питання про те, чому влада цього не чує? Я думаю, він відповів би мені, що на це потрібно терміново відреагувати, і він подбає про те, щоб з бюджету фінансували не тільки старість, але й братерство, яке закликає до цієї підтримки. Необхідно фінансувати навчання опікунів, а також волонтерів для творення спільноти навколо тих, хто перебуває наприкінці життєвого шляху і є скарбом життя».
About The Author
