Велике послання відваги: брат Бенуа про реальність війни та підтримку України

Здійснивши декілька візитів в Україну, представник екуменічної спільноти Тезе брат Бенуа зізнається, що близькість до війни перемінює. Учасник спільноти ділиться свідченням про силу українського народу, ініціативами солідарності та пригадує свою останню зустріч з реальністю війни в Україні.

Поруч зі складною боротьбою українців з ворожою агресією та її наслідками, зростає кількість ініціатив на підтримку України. Свою солідарність ще з перших місяців війни висловлювала міжнародна християнська екуменічна спільнота Тезе (Taizé), що знаходиться у Франції. Протягом кількох останніх років зв’язок України зі спільнотою міцнішав – одна із міжнародних молитовних зустрічей у 2018 році проходила у Львові. Тож з початком війни члени спільноти намагалися висловити свою солідарність у молитві та гуманітарних місіях. В інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News про численні проєкти підтримки та про послання відваги від українців розповів представник екуменічної спільноти брат Бенуа.

Брате Бенуа, Ви вже декілька разів їздили в Україну з гуманітарною місією солідарності. Насамперед дякуємо за постійну молитву й підтримку, та просимо поділитися своїми враженнями від цієї подорожі. Що з побаченого найбільше вразило Вас?

Я був в Україні на початку травня з двома іншими братами спільноти Тезе. Ми декілька днів перебували у Львові, і я продовжив свою подорож до Києва, Івано-Франківська, Тернополя та Трускавця. В кожному місті ми організовували молитву та візити в місця прийому внутрішньо переміщених осіб зі Сходу України. Також, ми мали зустрічі з керівниками різних християнських конфесій. Ця подорож викликала в мене багато емоцій, оскільки ми впритул зустрілися з реальністю війни. Цей візит дав поштовх проєктам солідарності, які сьогодні проводить спільнота Тезе на підтримку України. І декілька тижнів тому я знову повернувся в Україну з новим візитом. Мене найбільше вразило те, що я знову побачив, як війна продовжує зачіпати всі міста, в яких я побував. Далі тривають повітряні тривоги, блокпости, на вулицях можна зустріти багато військових, особливо молодих. Під час першого візиту до Львова я взяв участь у похороні молодого захисника Артема Димида, чию сім’ю я добре знаю. Ця реальність війни дуже перемінює того, хто прибуває ось так ззовні, але щоденно молиться за мир. Українська християнська молодь привезла мене в Ірпінь – місто, яке дуже постраждало від бойових дій. На згадку греко-католицький священник дав мені маленьку частинку російського снаряда, що влучив в храм. Всі ці спогади я міцно тримаю у своєму серці і, звісно, як і раніше – у своїх молитвах.

Відомо, що наразі у спільноті Тезе триває акція збору канцтоварів та теплих речей для українців. Розкажіть більше про благодійні ініціативи на підтримку України.

Підтримка ініціатив солідарності розпочалась ще в березні, коли ми підтримали діяльність молодого вчителя, що проводив онлайн-уроки для дітей та підлітків, які не мали змоги ходити до школи. З цього розпочалась наша допомога українцям. Згодом, ми продовжили нашу підтримку у вигляді багатьох ініціатив для дітей та молоді. До прикладу, долучались до діяльності київської асоціації, що дбала про дітей, переміщених з Донбасу. Так само ми підтримуємо християнські спільноти, зокрема римо-католицьку парафію святого Івана Павла ІІ у Львові та монастир Згромадження Отців Оріоністів, які розмістили в себе багато вимушених переселенців зі сходу України.

Нещодавно народилось ще декілька нових проєктів. Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав часто надсилає нам запити – в особливості закликає до молитви та духовного сопричастя, а також подає конкретні ідеї. Нещодавно ми розпочали в Тезе збір канцтоварів, які надійдуть прямісінько в центр приймання переселенців, який організувала Спільнота святого Егідія у Львові. Також, у співпраці з фундацією, що опікується 800 дітьми, які під час війни втратили одного або двох батьків, ми долучаємось до їх підтримки. І нарешті, останнім проєктом, над яким ми працюємо, є допомога семінаристам, а саме матеріальна підтримка для проживання та навчання в українських семінаріях. Наша спільнота намагається висловити свою солідарність як в духовний, так і матеріальний спосіб.

Однією з харизм екуменічної спільноти Тезе є об’єднання тисяч християн у спільній молитві по всьому світу. Чи існує сьогодні зв’язок з українською християнською молоддю?

Щодня я отримую повідомлення з проханнями про молитву, а також новини від наших друзів з України. Оскільки ми організовували екуменічні молитви в різних містах, кожен такий момент викликав багато емоцій. У своєму серці ми ввіряємо Богові всіх людей, які сьогодні страждають від війни, а також тих, на кого вплинула воєнна агресія та вони були змушені покинути свої домівки. З молоддю нас також пов’язує їх візит до осідку нашої спільноти, а саме до села Тезе, що знаходиться у французькому регіоні Сона і Луара. Цього літа ми прийняли близько 500 молодих людей – жінок та підлітків, які на тиждень завітали до нас, щоб поповнити духовні ресурси, відпочити та поділитися переживаннями з іншими людьми. 

Яке послання Ви хотіли б залишити християнам в Україні, яким складно розгледіти світло серед темряви війни?

Це дуже важливе питання, яке торкається мене особисто. Тому що це насилля, страх та війна, що не закінчується, є дуже важким випробуванням. І в духовному плані також. Але я хотів би наголосити, що я отримую від наших українських друзів велике послання відваги. Попри випробування війною та подекуди сумніви щодо втручання Бога в цю ситуацію, українці дуже сміливі. Ви переживаєте цей період з величезною моральною силою. Тому, я хотів би донести, що українці дають усім нам неймовірне свідчення того, що останнє слово не за війною, жорстокістю та злом, але за миром, справедливістю та правдою.