Кардинал Паролін: Нехай же Україна знову стане квітучим садом

Державний Секретар Святого Престолу відслужив Святу Месу в намірі миру в Україні, приурочену до 30-річчя відновлення дипломатичних стосунків між Україною та Святим Престолом.

«Нехай Господь благословить Україну», – цими словами, сказаними українською мовою, процитувавши перед тим слова Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі», кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу завершив свою проповідь, побажавши, аби Господь «дарував мир світові й любій Україні».

В четвер, 17 листопада 2022 р., з ініціативи Посольства України при Святому Престолі, в Папській базиліці Santa Maria Maggiore була відслужена Свята Меса за мир в Україні, приурочена до 30-річчя відновлення дипломатичних стосунків між Україною та Святим Престолом, що припадало 8 лютого. Разом з Державним Секретарем Святого Престолу співслужили, серед інших, єпископи з України та Римської Курії, численні священики, між якими співробітники різних дикастерій Апостольської Столиці та численно представлене духовенство Екзархату для українців візантійського обряду в Італії. Храм заповнили численні вірні, між якими були представники різних спільнот богопосвяченого життя. В урочистій молитві єдналися також дипломати, які представляли понад 70 країн. Частини Святої Меси, яка служилася італійською мовою, прозвучали українською у виконанні хору Папської Української Колегії Святого Йосафата.

Бог перетворює те, що здавалося втраченим

Взявши за відправну точку перше читання, в якому пророк Ісая провіщав: «Пустиня обернеться в сад, а сад за ліс будуть уважати. Тоді в пустині буде жити право, а в саду родючім перебувати справедливість. І ділом справедливості мир буде», кардинал Паролін на початку проповіді зазначив, що «дійсність руйнувань та страждання», які кожного дня бачимо перед собою, «підживлює спокусу піддатися розчаруванню та відчаєві». Однак, пророк Ісая пропонує послання, яке «наважується сперечатися з цією очевидністю».

Серед руїн пророк, і загалом, Божа людина, спроможна побачити «дорогу до відновлення, до відбудови: пустеля перетвориться у сад, який, у свою чергу, переміниться у густий ліс». Як зазначив проповідник, пустеля є однією з «найнепривітніших дійсностей на планеті, символом того, що здається безповоротно втраченим». І саме тоді, коли торкаємося дна, «підноситься звіщення: не існує ситуації, яка була би настільки спотвореною, щоби Божий Дух не міг її наново піднести. Бог обіцяє Свого Духа, Який перетворить те, що здається втраченим». З цього випливає заохочення просити в Господа вилиття Його Духа, «щоби звільнити людство від бича збройних протистоянь». Бог, у дійсності, хоче, «щоби всі ми жили в згоді, не винищуючи одні одних, а допомагаючи одні одним зростати».

Не дати злу запанувати в нашому серці

Переходячи до євангельського уривку, кардинал Паролін зазначив, що Ісус ставить перед кожною людиною виклик, пропонуючи вражаючі речі: запрошує підставляти другу щоку. «Це слова, які розривають серце того, хто жертвою несправедливості, вони можуть навіть бути ударом для того, хто почувається пригнобленим свавіллям інших», – визнає проповідник, наголошуючи на тому, що помиляється той, хто інтерпретує їх як заохочення «прогинатися перед несправедливістю». Він пояснив, що Ісус «не вимагає несправедливих чи неможливих речей», і це підтверджує Його поведінка: коли Він отримав несправедливий ляпас, то вимагав від солдата пояснень. А «прийнявши чашу», приготовану Отцем, Він не відмовився від того, щоби викривати зло, однак, не дозволив, аби Його поглинула логіка зла, чим знешкодив «його нищівну силу». Ісус просить і про нашу готовність, вказуючи на те, що розірвати порочне коло насильства є можливим.

«Бо є законним захищатися назовні від того, хто хоче напасти на нас і запанувати над нами. Але ще більше зобов’язуючим є захиститися всередині від ненависті та від помсти. Тож те, про що Господь просить, не є несправедливим, а відповідає вищій справедливості, яка захищає більше благо. Бо не можемо претендувати на те, щоби покласти край зовнішньому злу, дозволяючи на те, щоби воно поширювалося в нашому серці, бо врешті-решт, зло виливається саме з нашого серця», – зазначив Державний Секретар.

Тож заохочуючи наприкінці молитися за мир, за справедливість і за безпеку, кардинал П’єтро Паролін склав побажання «багатостраждальній Україні», представленій у цій базиліці численними синами і доньками, щоби із пустелі, що є символом спустошення, принесеного війною, вона знову перетворилася в квітучий сад.