Синод: лист до єпископів, який нагадує про їхню роль в синодальному процесі

У контексті наближення континентального етапу синодального процесу, Генеральний Секретар Синоду і Головний Доповідач XVI Асамблеї Синоду Єпископів написали лист до дієцезальних і єпархіальних єпископів, нагадуючи про значення єпископської колегіальності.

«Процесуальний» характер ватиканського Синоду Єпископів, що передбачає різні етапи, між якими передбачені консультації з усім Божим людом, не применшує ролі єпископів, більше того, вона має ключовий характер. Про це нагадують кардинали Маріо Ґрек і Жан-Клод Оллеріш, Генеральний Секретар Синоду та Головний Доповідач XVI Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, у листі, адресованому до всіх правлячих єпископів напередодні континентального етапу синодального процесу 2021-2024 років, зосередженого на темі: «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія».

На підвалинах єпископської колегіальності

На початку листа автори зазначають, що звертаються до адресатів як до «принципу та основи єдності святого Божого люду» у відповідних місцевих Церквах, оскільки «здійснення церковної синодальності неможливе без здійснення єпископської колегіальності». Апостольська конституція про Синод Єпископів «Episcopalis communio» нагадує про те, що кожен єпископ одночасно та нероздільно має відповідальність за доручену його пастирській опіці місцеву Церкву та турботу за Церкву вселенську. Це останнє і є рацією існування Синоду Єпископів. Тож «Episcopalis communio» далека від «послаблення інституту єпископства», вказує на ключову роль пастирів і їхньої участь на різних етапах, починаючи від консультації з Божим людом.

Єдина тема триваючого процесу

Напередодні континентальних асамблей автори листа вважають за необхідне звернути увагу на деякі моменти для спільного розуміння синодального процесу. Адже дехто претендує на те, ніби вже знає, якими будуть підсумки, інші хотіли би нав’язати Синодові певний порядок денний, що обумовлював би результати. Однак, визначена Папою тема звучить: «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь, місія», і саме це слід поглиблювати на кожному етапі процесу, а не всі інші дотичні теми, про які триває дискусія в Церкві. Вихід за рамки означеної теми означав би непослідовність з першим етапом.

А чим є Церква?

Генеральний Секретар Синоду та Головний доповідач зауважують, що теми, запропоновані в Документі для континентального етапу, не становлять порядку денного наступної Асамблеї Синоду Єпископів, але підсумовують те, що випливає із підсумків, надісланих синодами і єпископськими конференціями. А завданням континентальних асамблей, на основі того, який відгук згаданий документ мав у кожній з місцевих Церков, є визначити, якими є пріоритети, теми та заклики, які можна розділити з іншими місцевими Церквами й обговорити під час першої сесії Асамблеї Синоду Єпископів у жовтні 2023 року. Як зазначається у листі, чим більше зростатимемо в синодальному стилі Церкви, тим більше всі члені Божого люду, пастирі та вірні, навчатимемося відчувати разом з Церквою, у вірності Божому слову та Традиції. Але перед тим, як вирішувати гострі питання, часто такі, що вносять поділи, потрібно дати відповідь на велике питання, поставлене ще Другим Ватиканським Собором: «Церкво, а що ти кажеш про себе саму?».

Кожен має своє завдання

Автори листа зазначають, що триваючий синодальний процес дозволяє побачити, що «установчо синодальна» Церква є можливою. Святий Божий люд є суб’єктом синодального процесу «через консультації, які кожен єпископ проводить у своїй Церкві». Колегія єпископів, яка «разом із римським Архиєреєм, і ніколи без цієї голови, є суб’єктом верховної і повної влади над всією Церквою», бере участь у цьому процесі, і тоді, коли кожен єпископ започатковує, провадить і підсумовує консультації з довіреним йому Божим людом, і тоді, коли на наступних етапах, єпископи разом здійснюють свою харизму розпізнання під час синодів і рад ієрархів східних Церков чи на єпископських конференціях, під час континентальних асамблей і під час Асамблеї Синоду Єпископів у Ватикані.

У цьому контексті заохочується не плутати синодальність із самим лише методом, а приймати її як «форму Церкви та стиль виконання спільної місії євангелізації». «Служіння пастирів стає таким чином ще вирішальнішим на дорозі святого Божого люду», – зазначається в листі, що цитує промову Папи Франциска з нагоди 50-річчя Синоду Єпископів, в якій він говорив про те, що ця інституція, представляючи єпископат, стає вираженням «єпископської колегіальності всередині повністю синодальної Церкви».