Єпископ-помічник з Києва: війна наблизила людей до Церкви в Україні

Беручи участь а працях європейської континентальної синодальної асамблеї у Празі, Київсько-Житомирський єпископ-помічник розповів про те, як війна вплинула на перебіг першого етапу синодального процесу в Україні, причинившись до розквіту спільного діяння пастирів і вірних.

У столиці Чеської Республіки місті Празі тривають праці континентальної асамблеї синодального процесу, що переосмислюють напрацювання першого етапу, який відбувався на місцевому рівні. В Україні у цей перший етап, який розпочався в жовтні 2021 року, брутально увірвалася війна, створивши перешкоди для поглиблення запропонованих тем. Однак, це стало нагодою відкрити обличчя близькості та реальної синодальності в умовах викликів. Про це в інтерв’ю для нашої колеги Антонелли Палермо розповів єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні, який очолює делегацію українських римо-католиків.

Синодальність в умовах війни

«Правду кажучи, важко говорити про синодальність», – відповів єпископ на запитання про те, що для них означає синодальність через рік після початку війни. Він розповів, що з початком синодального процесу його призначили координатором для всіх семи дієцезій. «Ми розпочали як усі, з наших надій і побоювань. Але коли вибухнула війна, пріоритети, очевидно, змінилися. Для нас важко слідкувати за цими працями, і правду кажучи, я не дуже хотів їхати. Я розумію, що світ прямує вперед, що Церква потребує долати всі виклики, але наші думки, на жаль, далекі», – сказав єпископ Олександр.

Водночас, за словами ієрарха, війна причинилася до глибшого переживання близькості з людьми: разом перебуваючи у сховищах, несучи допомогу разом з волонтерами. «Кожна парафія перетворилася в маленький Карітас, з багатьма біженцями та багатьма потребами. Загалом, ця війна допомогла багатьом священикам в Україні залишити свої помешкання та перебувати серед людей з молитвою та допомогою», – зауважив він, нагадавши, що навесні частина Київсько-Житомирської дієцезії пережила окупацію та жахіття масових убивств цивільного населення. «І я пишаюся тим, як повелися священики, допомагаючи людям, які втікали. Я сподіваюся, що ця близькість, яку ми переживаємо, залишиться, що ми не втратимо її», – додав єпископ.

Люди наблизилися до Церкви

«То війна не роздробила Церкву?» – запитала журналістка, на що Преосвященний Олександр сказав: «Ні, не поділила». Він зауважив, що на початку були різні побоювання, адже молоде й середнє покоління не мало досвіду війни. «Однак, хоч і є винятки, більшість людей наблизилися до Церкви. Ми, наприклад, маємо багато пар, які мають лише цивільний шлюб. І коли тепер приходить повістка до війська, вони приймають рішення взяти шлюб, маючи побоювання, що чоловіки можуть не повернутися. І це прекрасно: ми маємо багато шлюбів, хрестин, багато ситуацій, коли люди стараються впорядкувати свої стосунки з Церквою», – сказав Київсько-Житомирський єпископ-помічник.