Папа: війни відбирають у дітей усмішку, але наша надія у Бозі

Десять запитань у контексті десяти років понтифікату, звертаючи увагу на рани світу, починаючи від «жорстокої війни», яка вкрала в дітей усмішку, та говорячи про сучасні тривоги людського серця. Це була розмова Папи Франциска з о. Давіде Бандзато, священиком зі спільноти «Нові горизонти», який співпрацює з італійським медіахолдингом «Mediaset», де готує телепередачу «Подорожі серця». Випуск, який вийшов у суботу, 18 лютого 2023 р., містив інтерв’ю зі Святішим Отцем, яке, за словами автора, вийшло спонтанно. В дійсності, це мав були запис лише відеопослання з привітанням для творчого колективу, а вийшло справжнє інтерв’ю, частково трансльоване в ефірі, яке також побачить світ у вигляді книги «Шукай свій горизонт. Підвестися й наново вирушити в дорогу».

Не прив’язуватися до поразок

Розмова розпочалася із близької Папі теми пам’яті. Він зазначив, що «благодать пам’яті веде нас до коріння нашої актуальності», згадуючи про свій візит до родичів у П’ємонті, здійснений минулого листопада. «Існують місця, наповнені пам’яттю, люди, які позначили наші життя. Подорожувати корисно», – сказав Святіший Отець, але відразу перестерігає перед небезпекою, яку можна зустріти в цій мандрівці пам’яті, подорожі до коріння. «Всі ми мали в житті неприємні речі, щось, що завдало нам страждання, існує також хвороба прив’язуватися до життєвих поразок. Це шкодить. Так, про лихі речі треба згадувати, але дякуючи Господу за те, що допоміг нам з цього вийти, а не щоби залишатися в цьому», – підкреслив він.

Жахіття війни

Лихих речей, як зауважив Святіший Отець, не бракує в наш час. Після пандемії, яка «ослабила нас», прийшла війна. «Безжальна війна», яка спровокувала також економічну та фінансову кризи, коли багато людей у Європі не знають, як оплатити рахунки і змушені дуже економити. «Це жахливий період, це час людського спустошення. Загиблі й поранені внаслідок війни… Можемо побачити катованих перед смертю, жахливі фото», – сказав Папа, висловлюючи особливу тривогу за дітей, які втрачають усмішку. «Сюди приїжджало багато дітей, багато з України, вони не сміються… Вони милі, але втратили усмішку. Я відвідував дітей у лікарні Bambino Gesù. Там я зустрівся з українськими пораненими дітьми, у нікого не було усмішки на устах», – розповів він, називаючи це «трагедією». Цією трагедією позначений наш час, де найбільшим ринком є торгівля зброєю. «Війни потребують зброї. А чому є війни? Бо зазвичай імперія або уряд, коли трохи ослабне, то потребує війни, щоби відновити позиції. Це жахіття», – сказав Святіший Отець.

Інші горизонти

Однак, серед цієї трагічної картини, Папа Франциск закликає на втрачати надію та вдивлятися в «інші горизонти», тобто, «горизонти життя». Це також заохочує скерувати погляд на те, що «історія не завершується з нами, не закінчилася з моїм дідусем, ані не завершиться з четвертим поколінням, яке прийде опісля». І ця перспектива «додає мужності завжди прямувати вперед». Важливо не потрапити в «психологію страуса», тобто, не ховати перед будь-чим голову в пісок, як також вміти бачити «далі, ніж власний пупець». «Люди, які дивляться тільки на себе самих, чинять протилежне до шукання горизонту. Горизонт ставить усе перед очима в тебе», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що в цьому – «основа чесноти надії». Він нагадав, що Отці Церкви називали надію якорем. «Коли ти перебуваєш у морі чи в ріці, то закидаєш якір, щоби убезпечитися, вхопившись за канат. Надію закидаємо у майбутнє, мов якір, і хапаємося за неї. Але якщо ти не скеровуєш погляд на горизонт, то вже не зможеш закинути якір», – пояснив Папа, підкреслюючи, що й у цей важкий період «є Господь і є надія, є багато страждання, багато, але є також канат і якір».

Хто насправді є віруючим

А що сказати тому, хто не має віри? Роздумуючи про це, Святіший Отець сказав, що не мати віру ще не є гріхом. «Віра – це Божий дар… Існують дуже добрі люди, які не мають дару віри. Їм я скажу лише: “Будь відкритим. Шукай. Невтомно шукай. Без туги, а природно відкритим”. А той, хто є віруючим, повинен бути уважним, щоби не жити “як язичники”. Бо є віруючі, які живуть як “вдавані християни”. Таким скажу: “Зміни життя!”» – мовив Папа.

Багатство – це не гріх

У цьому руслі розмова вилилася в роздуми на тему багатства. Святіший Отець зазначив, що йому хтось розповідав, що у Римі є ресторани, де запросивши двох людей, заплатиш 1700 євро… Як можна так жити, коли багато людей вмирають з голоду? «Я не говорю погано про багатих, існують святі багачі, які вміють добре використовувати свої блага для добра інших», – сказав він, зазначаючи, що саме стиль життя показує, чи хтось має віру, чи вона є лише зовнішньою, позбавленою коріння.

Закам’яніння серця

Папа говорив також про необхідність перемагати «склерокардію», тобто, «замкнутість серця». «Закам’яніле серце не є легко пом’якшити», – сказав він, зауваживши, що Господь для цього часто використовує важкі ситуації. Ми також повинні молитися за те, щоб «наше серце не закам’яніло, щоб залишалося людяним». «Чи багато сьогодні плачуть, не маю на увазі фізично, а в серці, через дітей, які стали сиротами в Україні? Кому це болить? Хто вболіває через дітей вулиці, змушених красти через те, що самотні в житті?» – запитував Святіший Отець, показуючи на картину, названу «Змушені втікати, як і вони», що на онові фото сирійця, який втікає із сином, зображає сцену втечі Святої Родини в Єгипет. «Ми собі уявляємо, що втеча в Єгипет відбувалася в “кареті, яку несуть ангели”… Втеча в Єгипет була, натомість, отакою! Це дійсність, яку пережив Ісус, і це також дійсність, якою живуть багато людей», – сказав Папа.

«Бідолашний Петро»

Під час інтерв’ю співрозмовники торкнулися теми десятиріччя понтифікату. «Бідолашний Петре, якого ти собі наступника отримав», – сказав Святіший Отець, згадуючи про своє обрання, зазначивши, що «ніколи не уявляв чогось подібного у своєму житті». Однак, переїзд з Буенос-Айреса до Риму був позначений «нормільністю», адже саме це означає «скеровувати погляд на інші горизонти». Очевидно, не бракує неспокою, але він не завжди є чимось поганим, іноді він може стати нагодою для розпізнання. «Моліться за мене, щоб я зумів бути християнським, а не поганським Папою, щоби Господь дав мені благодать жити як християнин і допомагати Церквою, що є святим вірним Божим людом», – попросив Папа Франциск.