Франческа Ді Джованні: шукати всі можливі шляхи для надії миру

Закінчуючи своє служіння в Державному Секретаріаті, перша жінка, яка займала одну з найвищих посад у ватиканській дипломатії поділилися в інтерв’ю для ватиканських медіа своїми думками про роль жінок у будуванні миру та розвиткові діалогу між народами.

Франческа Ді Джованні – перша жінка, що була призначена заступницею Секретаря Святого Престолу у справах стосунків з державами і міжнародними організаціями. Пропрацювавши тридцять років на дипломатичній службі Святого Престолу, займаючись темами багатосторонності, через кілька днів вона виходить на заслужений відпочинок. З цієї нагоди вона дала підсумкове інтерв’ю для ватиканських медіа, зупинившись на особистому досвіді та поділившись думками про те, який внесок дипломатія Святого Престолу може зробити в справу миру між народами.

Війна і криза багатосторонності

Саме в контексті війни, що триває у серці Європи, звучать голоси, які говорять про кризу багатосторонності та міжнародних організацій. Тож одним із запитань було те, чи є «якісь елементи надії на майбутнє на цьому фронті». Відповідаючи, Ді Джованні нагадала слова Папи Франциска, сказані на початку року в промові до дипломатичного корпусу при Святому Престолу, якими він вказував саме на те, що війна в Україні «вчинила очевидною кризу, що віддавна охопила багатосторонню систему, яка потребує глибинного переосмислення, щоби могти давати належну відповідь на виклики нашого часу». За її словами, усвідомлення кризи існує віддавна, але проявляється саме тоді, коли «очікувалося б спільної дії для гарантування світові миру та безпеки».

«Існує загальний та нагальний запит на те, щоби міжнародна спільнота серйозно відновила канали діалогу на інституційному рівні, в яких загальні інтереси переважатимуть над частковими, щоби велася конкретна робота, позначена взаємною пошаною, також і в різних системах багатостороннього контексту, щоби віднайти дороги діалогу, які дозволять відновити підвалини для взаємної довіри, відштовхуючись, можливо, від обмежених або конкретних цілей», – зазначила вона, додаючи, що елементи надії існують, і говорять про можливості. Такими ватиканська дипломатка назвала «зернову угоду», досягнуту за посередництвом Туреччини, хоч і повільний, але поступ у здійсненні угод, які стосуються протидії наслідками кліматичних змін, як також спільні зобов’язання, взяті державами в рамках пактів про міграцію і про біженців від 2018 року.

На підвалинах цінностей справедливості та істини

Відповідаючи на запитання про те, який особливий внесок може запропонувати дипломатія Святого Престолу в дедалі поляризованішому світі, Франческа Ді Джованні звернула увагу на те, що папська дипломатія докладає неустанні зусилля в те, щоби бути безсторонньою, оскільки Святий Престол «не має інших інтересів у своїй дипломатичній праці, окрім супроводу націй у будуванні миру в справедливості та взаємній співпраці задля спільного блага, у пошані до гідності та прав кожної особи, прямуючи до братерства не лише між окремими людьми, але й між народами». «Ось чому, як моральний голос, Святий Престол завжди наголошує на цінностях справедливості, істини та добра, та завжди вірить у можливість людей, у цьому випадку тих, хто має владу вирішувати, змінити найжахливіші та безжальні рішення та обрати дороги добра», – сказала вона, додаючи, що саме в цьому контексті можна шукати можливості для малих кроків, які часто є конфіденційними, що полегшують відновлення діалогу, й якщо діалог є щирим, то навіть малими кроками «повільно запалюється світло надії».

Жінки та збереження миру

Ділячись думками про роль жінки в дбанні про мир, про яку часто говорить Папа Франциск, перша жінка, що займала посаду заступниці Секретаря у справах стосунків з державами і міжнародними організаціями, зауважила, що сьогодні ми бачимо, що дедалі більше жінок відіграють вирішальну роль в політиці, міжнародній сфері та в мирному процесі. «Не треба узагальнювати, бо маємо як позитивний, так і негативний досвід. Однак, загалом, жінка схильна, також і вперто й часто креативно, шукати радше форми співпраці, а не суперництва, залякування чи непоступливості, й часто є уважною до міжособистісного виміру, до механізмів взаємин в місцевих громадах, до міжкультурних і трансцендентних аспектів, а також до проблем, що стосуються повсякденного життя або потреб турботи про життя на різних його етапах», – сказала Франческа Ді Джованні, підсумовуючи: «Жінка також відіграє важливу роль у збереженні миру як вихователька до миру. Очевидно, не йдеться про те, щоби виключати чоловічу раціональність, а про те, щоби інтегрувати в спільні роздуми вміння приймати відмінне мислення».