Глава УГКЦ у неділю Мироносиць: Наш смуток, біль і плач, як добрі жінки-мироносиці, принесімо до Христового гробу
Сьогодні українська жінка плаче і не знає як втішитися. Найдорожчі слова сьогодні в Україні жіночого роду: Батьківщина, Україна, Мама. І всі вони плачуть. Але те слово Боже, яке ми нині чуємо, змінює все. Про це в неділю Мироносиць сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді під час Літургії, яку звершив у провінційному домі сестер служебниць у Львові.
«Цікаво, що ангел не відкидає і не зневажає плачу жінок-мироносиць, — наголосив він, — а бере його начебто у свої руки і перемінює. Можливо, сьогодні цей смуток, біль і плач ми, як добрі жінки-мироносиці, повинні принести до Христового гробу. Принести разом із нашою любов’ю до Бога та плачучої України, бо нині цей ангел-провісник Воскресіння збирає кожну сльозу України, не дає їй впасти даремно на землю й перетворює її на радість Воскресіння, що лікуватиме наші рани! Бо так треба нам сьогодні цього бальзаму на наші рани».
Коментуючи уривок з Євангелія про жінок-мироносиць, архиєрей розповів, що слово ангела «Його нема тут, Він воскрес!» було сказане саме до жінок у дуже конкретних людських обставинах, які стали матерією та засобом для того, щоб потім все небо і земля вибухнули пасхальним співом «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав!».
Глава Церкви пояснив, що ж саме було тією силою, яка рано-вранці привела жінок-мироносиць до вже порожнього гробу Господнього, незважаючи на перешкоди. «Любов і милосердя. Любов до Того, хто став начебто осердям ненависті і злості, яка зі всього світу сконцентрувалася у Тій особі, яку обдерли, закатували, обплювали, розіп’яли, нагим повісили на вселюдську зневагу. Любов і милосердя до Того, кому навіть відмовили в усіх необхідних елементах релігійного похорону. Жінки йшли, щоби доповнити все те, що тогочасне людство не змогло доповнити, додати, пошанувати розп’ятому Богові», — сказав проповідник.
Він звернув увагу на момент, коли Господь починає перемінювати плач і смуток на радість: «Ангел начебто бере сльози жінок і їх перетворює на благовістя радості. А те миро, яке вони несли, щоб помазати тіло померлого, перетворюється на лікарство — на бальзам, яким жінки помажуть рани тих, які по сьогодні в різних обставинах терплять, плачуть, страждають, шукають зцілення, шукають сили того слова — „Христос воскрес!“».
Блаженніший Святослав запевнив, що коли ми собі зможемо уявити цей порожній гріб і те, що діялося в душі жінок-мироносиць, то знайдемо бальзам на рани сучасного зболеного українського народу, української жінки, яка плаче, не знаючи, як утішитись.
За його словами, душпастирство Церкви в обставинах війни є душпастирством зцілення ран війни. «Господь Бог, — наголосив він, — дає те лікарство, той бальзам, ту силу змінювати плач на радість українській жінці, яка говорить до серця тих дітей, які страхаються від звуку повітряної тривоги, від гуркоту тих бомб, ракет, що падають на наші голови, ту силу, яка є втіхою і надією тієї мами, яка чуває над життям дитини, хоча змушена залишити свій дім, своє місто, навіть свою країну».
Проповідник пояснив, що слова «Його нема тут» є як про Христа, що воскрес, так і про біль і смуток, що зникають. Вказуючи на порожній гріб, ангел сповіщає про саме зникнення причини смутку мироносиць. Цього болю і смутку більше нема тут.
«Так нам потрібно в цю неділю, де ми вкотре переживаємо джерело пасхальної радості, щоб той ангел до нас прийшов і благовістив, що зникне той, хто вбиває і ранить Україну, щоб той Божий післанець змінив нам наш плач на радість, витер наші сльози, а вам, дорогі сестри, дав у руки те миро не для того, щоби ви намазували померлих, але лікували рани живих», — зазначив Предстоятель.
«Дякую вам, сестри, за ваше свідчення і віру, за працю на катехитичній ниві виховання і проповідування Євангелія Христового дітям сучасної України. Дякую за ваше невтомне соціальне служіння, яке стає простором правдивої любові до Бога і ближнього, які Господь приймає сьогодні так само, як колись служіння жінок-мироносиць, — сказав Глава УГКЦ і додав: — Нехай Матір Божа буде тією, що завжди вас потішатиме, завжди вестиме вперед до того радісного світлого Христового воскресіння, яке тут починається, але не матиме кінця у вічності».
About The Author
