#ПохвалаБогородиці 13. Богородиця — трапеза Божої благодаті

«Радуйся, трапезо, пребагата на дари помилування;
Радуйся, бо через Тебе рай наново зацвів розкішно;
Радуйся, бо Ти даєш душам пристановище;
Радуйся, приємне молитви кадило».

Приготувавши євхаристійні дари хліба і вина — плоди родючої ниви і виноградної лози, які стали образом Пресвятої Богородиці, тепер наближаємося до престолу. А тим престолом є Вона сама — «трапеза, пребагата на дари помилування».

Пригадується слова з Послання до Євреїв, в якому натхненний автор, бажаючи підтримати християн, які переживають різного роду утиски і переслідування, запрошує їх шукати у Бога потрібних сил і благодаті: «Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч» (Євр. 4, 16). В тексті Акафісту Богородиця постає перед нами як престол благодаті, до якого можемо і маємо приступати із довірою, будучи впевненими, що неодмінно отримаємо своєчасну поміч і необхідну милість.

Часом можна зауважити недовіру до особи Богородиці з боку окремих людей, котрі називають себе віруючими і християнами! Часом на саму згадку про Пресвяту Богородицю бувають реакції, від яких віє підозрілістю до Неї і які виявляють нерозуміння Її унікальної ролі в історії спасіння.

Втім, слід наголосити, що Богородиця, згідно з вченням Христової Церкви, не є Першопричиною «дарів помилування», а тільки смиренною слугинею у ділі спасіння, до участі в якому запросив Її сам Господь Бог. Вона неначе ранішня зоря випереджує схід Сонця — Спаса світу. Вона Його в жодному разі не закриває собою, а навпаки, — як Йоан Христитель — об’являє Його, вказує на Нього і провадить до Нього. Таємниця успішності Її заступництва криється у Її тісному зв’язку з Ісусом, від Якого походять усі духовні благодаті і дари.

В той час як наша праматір Єва сама втратила квітучий рай і була вигнана з Адамом у землю, що родить терня, тепер Марія — друга Єва — своєю співпрацею з Другим Адамом — Христом і досконалим послухом Божій волі спричиняється до того, що «рай наново розкішно розцвітає» для всього людського роду. Тож ті, хто приступають до Діви Марії, віднаходять справжній мир, безпеку, спокій, бо через Неї Господь посилаю втомленому від гріховної неволі людству «пристановище» спасіння і вічного життя.

То ж, відкидаючи людські сумніви і підступні нашіптування лукавого — ворога нашого спасіння, — приступаймо з довірою до Богородиці, вкладаймо у Її руки наші молитви так, як вкладається приємний ладан до кадильниці, благаючи Її донести всі наші їх до престолу Її Сина на небі та випросити для нас і наших ближніх «милість і благодать на своєчасну поміч»: «Преславна Приснодіво Богородице, прийми молитви наші і донеси їх Синові Твоєму і Богові нашому, щоб спас задля Тебе душі наші».

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії