Митрополит Ігор: «Стараймося гідно й часто причащатися, щоб отримати вічне щасливе життя, бо так навчає Господь!»

Свято пресвятої Євхаристії 1Кр 11,25-32; Ів 6,48-54 (о. д-р Тур. Р.) Храм пресвятої Євхаристії, м. Львів 15.06.2023.

Сьогодні дуже велике свято, хоч можливо, не так урочисто й з торжеством святкується, однак, у наших серцях воно глибко прописано, шановано й благородно торжествує. Чому так кажу? Бо сам Спаситель людства промовляв до народу та безкомпромісно стверджував: «… якщо не споживатимете тіла Людського Сина і не питимете його крови, не матимете в собі життя. Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня» (Ів 6,53-54). Ось, свято Пресвятої Євхаристії, або тіла й крови Господньої! Син Божий говорив це виразно й дуже переконливо, а реакція людей була різна: «Чимало його учнів, почувши це, казали: Жорстока ця мова. Хто може його слухати?» (Ів 6,60). Навіть його учні вважали, що з Ісусом щось не дуже в порядку, коли він говорить такі слова. А Ісус – Бог, він проникає в кожну людську думку і не лише тоді, коли спілкується з людиною. Він володіє одночасно думками усіх людей!! Коли ми щось думаємо, то завжди відчуваємо ніби хтось знає наші судження та планування!? Господь знав, що його найближче оточення учнів впало у великий сумнів, почувши про необхідність споживати його тіло й кров, щоб отримати життя вічне!? Виходу не було, пролунало наступне звернення від Господа: «Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Чи й ви не хочете відійти?» (Ів 6,67). Спаситель звернувся до найближчих, які завжди перебували з ним, кого він виховував й на кого розраховував у справі проголошення слова Божого. Ісус нічого не змінював в своїх твердженнях, був готовий починати усе з початку, коли найближчі відійшли б!? Господь зробив рух в сторону вільного вибору учнів.

Вони повинні задекларувати про своє рішення, віру та перебування зі Спасителем. І Євангелія описує нам, що це звернення не було даремним, бо коли Христа схопили, усі його учні повтікали. А в цьому випадку, про споживання тіла, почувся голос апостола Петра, який завжди вступав в розмову: «… Господи, до кого ж ми підемо? Ти ж бо маєш слова вічного життя» (Ів 6,68). Це дуже сильні слова довіри, якими промовляв апостол Петро в імені усіх інших.

Господь запропонував себе апостолам та усім людям, як «хліб життя». Він пригадав, що батьки їхні їли манну в пустині й померли, а він, як хліб, святе Причастя, не для того пропонує його споживати, щоб померти, але, щоб вічно жити. Тут не йдеться про життя тіла, бо усі, хто народився помруть, але про життя духа, яке пульсує у вічність! Правда, святий апостол Павло пригадав, щоб цей святий хліб споживати старанно приготувавши духа. Тобто, усунути перед споживанням святого Причастя грішні рани духа. Слід бути максимально приготованими та вільними від гріховних поранень, щиро каючись у святій тайні Сповіді. Коли душа брудна, коли на ній тяжить гріховна пляма, тоді її потрібно відбілювати. Як твердить святий апостол Павло: «Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи» (Рм 4,7). Так високо говорив святий Павло про тих, хто покаявся за гріхи, кому Господь простив прогрішення, таких осіб святий назвав блаженними. Дуже важливо, щоб причащатися тіла й крові Господньої у стані примирення з Богом, тобто, не мати на душі гріховних поранень, бо це – необхідне приготування до благородної зустрічі з Господом. Святий апостол Павло, звертаючись до мешканців міста Коринту, перестерігав: «Тому, хто їстиме [цей] хліб і питиме Господню чашу негідно, буде винний супроти тіла й крови Господньої!» (1Кр 11,27). Не годиться приймати святе Причастя тоді, коли душа поражена гріхом! Не можна легковажити приймання тіла та крові Господньої без належного приготування духа!

Юдеї судили, що неможливо щоб Ісус дав своє тіло на споживання, бо не вникали глибше до розуміння його слів. Спішили відкидати це й осуджувати, а Господь ще глибше заговорив, пояснюючи, що він навіть таких воскресить останнього дня. І нам би теж видавалося дослівно, розуміючи, що неможливо їсти тіло Господнє.?! Але Син Божий так вчинив, що в цьому не бачимо жодної трудності, бо він перемінює істоту хліба в суть тіла без зміни смаку, кольору, вигляду тощо. Споживання святого Причастя тісно пов’язане з вічним життям, з воскресінням до вічного життя. Святий Іван Золотоустий навчає: «… Христос, щоби ввести нас у більшу дружбу зі Собою і показати Свою любов до нас, Він дав бажаючим не лише бачити Його, але й ощупати, і їсти, і торкатися зубами Його тіла, і єднатися з Ним, і насичувати Ним всяке бажання» (св. Ів. Золот. Бесіда XLVΙ на Ів п.3). Стараймося гідно й часто причащатися, щоб отримати вічне щасливе життя, бо так навчає Господь! Пресвята Богородице, бережи нас! Господи Ісусе Христе, заверши найшвидше війну в Україні!