«Наш народ стікає кров’ю, щоб Європа не мусіла ховатися у бункерах і в підвалах», — владика Богдан Дзюрах очолив прощу українців до блаженної Едіґни

«Ми приходимо до престолу Божої благодаті, щоб тут зачерпнути силу, скріпитися в надії, відновитися в любові. Нас тут сьогодні скликала наша княжна, велика донька українського народу, яка засвідчила і далі свідчить перед цілим світом християнське і європейське коріння нашого народу, який належить до єдиної сім’ї християнських європейських народів і який сьогодню цю сім’ю оберігає на східних рубежах своєї землі від новітньої орди, яка зазіхає на цінності, на яких ця європейська сім’я збудована: гідність людини, життя людини, правда, справедливість і свобода», — звернувся у своєму духовному слові до прочан владика Богдан Дзюрах, як інформує пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.

Архиєрей зазначив, що український народ гідно здійснює свою місію впродовж віків в історії цілого європейського континенту, а відтак, беручи до уваги трагічні моменти історії, а зокрема теперішню війну російських окупантів проти України, проповідник окреслив українців народом, який несе в собі рани. І одним з моментів зцілення таких ран народу владика Богдан назвав прощі, які зокрема також були взяті до уваги під час проведеного Синоду УГКЦ і Собору Апостольського Екзархату в минулому році, під час яких говорили про працю над духовним відродженням народу і зціленням ран.

«Тисячу років тому сюди тягнулися місцеві жителі, бо чули про святість нашої краянки. Пустельниця поселилась у їхніх околицях. Пустельниця, яка була колись на королівському дворі, а зійшла до низин убожества. Жила не просто між людьми, але між Божим творінням у дуплі багатовікової липи. І там сіяла святістю і великою любов’ю до всіх без вийнятку людей. Вони йшли сюди, бо потребували її молитви, хотіли почути з її вуст Божу науку, а ще вона мала Божий дар зцілювати, лікувати людські душі і тіла, навіть лікувала домашніх тварин. Ми долучилися сьогодні до того тисячолітнього потоку людей, які тут черпали Божу благодать і Боже зцілення», — сказав єпископ, застановляючись над ознакою єднання, яка притаманна святим людям.

А відтак владика Богдан висловив прагнення укріпити єдність українців у цьому паломництві та щоб кожен приніс свої болі і страждання до цього місця. «Наш народ стікає кров’ю, щоб Європа не мусіла ховатися у бункерах і в підвалах через реальні бойові дії на території нашого континенту. Це є наша важка і болюча місія, але ми несемо її гідно. І ми сьогодні приносимо тут до престолу Божого наші рани, болі і страждання. І просимо про зцілення духовних і тілесних ран, яких завдав нашому народові кривавий тиран», — сказав апостольський екзарх.

Потім єпископ згадав досвід терпінь українського народу в минулому столітті та імперські зазіхання російських окупантів сьогодні, коли вони не полишили своїх зазіхань поневолити вільнолюбивий народ України.

«В минулому столітті наш народ пережив жахливі випробування: два тоталітарні режими — нациський і комуністичний організували криваві побоїща на наших землях, які забрали мільйони життів. Ті рани ще кривавлять і ще довго будуть давати про себе знати. Але понад тридцять років тому ми покинули той кривавий дім неволі тоталітарного режиму. Ми почали жити як вільні люди і йдемо нашим паломництвом гідності, свободи, правди і справедливості. Але тиран не погодився з тим, що ми назавжди покинули цей дім неволі і ми ніколи більше не станемо рабами. Він далі нас переслідує. Він ранить наші тіла, але ми сьогодні є тут і хочемо йому сказати, що він не вб’є нашої української душі, бо ця душа є в руках Божих. Ця душа є душею віруючих людей. А той, хто є з Богом, він непереможний. Ворог може нас вбити, але він не може нас подолати. Бо навіть після смерті наших героїв чекає славне воскресіння. І ми тут просимо про те, щоб Господь зберіг у чистоті, правді і любові наші душі. Щоб до наших душ не закрався диявол, бо він робить нас невільниками. Просимо, щоб Господь наповнив наші серця своєю любов’ю і благодаттю та щоб зцілив духовні і тілесні рани, які ми носимо самі особисто. На цій прощі маємо також визнати свою гріховність, благаючи про прощення і зцілення», — підсумував владика Богдан.

На завершення архиєрей зачитав молитву святого Папи Івана Павла ІІ за український народ, яку він промовив під час свого візиту до України у 2001 році.

«Усіх вас супроводжую молитвою і до всіх скеровую слова апостола Павла до християн у Солуні: Сам Господь миру хай завжди дасть вам мир усяким способом. Нехай Господь дасть мир тобі, український народе, бо ти з наполегливою і одностайною відданістю нарешті привернув собі свободу і розпочав віднаходити своє істинне коріння та докладаєш великих зусиль, щоб стати на шлях реформ і дати всім можливість жити та сповідувати власну віру, культуру і власні переконання в рамках свободи та справедливості. Хоч болять ще не загоєні жахливі рани, отримані протягом нескінченних років пригноблення, диктатури і тоталітаризму, під час яких заперечувались та зневажувались людські права. Ти, український народе, з довір’ям дивись у майбутнє. Це час сприятливий. Це час надії та відваги. Молю Всемогутнього Бога, щоб благословив тебе, український народе, і щоб зцілив усі твої рани. Його велика любов нехай наповнить твоє серце і нехай провадить тебе у третє тисячоліття християнства до нового майбутнього!», — молитва папи Івана Павла ІІ за український народ.

 

 

Також після Літургії до українців звернулась зі словами вітання і підтримки пані Едіґна Келлерман, голова товариства блаженної Едіґни м. Пух. У свою чергу владика Богдан подякував п. Едіґні за її сприяння у цій прощі та солідарності з українцями, які знайшли свій прихисток у Німеччині, подарувавши Папську срібну медаль «Мир в Україні», на аверсі якої зображений голуб миру, герб Папи Франциска та частина молитви, яку він промовив наприкінці загальної аудієнції 16 березня 2022 року: «Господи Ісусе, що народився під бомбардуваннями Києва, що помер в обіймах мами в сховищі Харкова, відправлений двадцятирічним на фронт, помилуй нас».

Потім усі прочани разом з духовенством помолились молебень біля липи, у якій за переданням проживала блаженна Едіґна.