Папа: милосердна любов – це початок і мета християнського шляху
Висповідавши вранці кількох учасників СДМ, Папа Франциск у п’ятницю, 4 серпня 2023 р., прибув до парафії святого Вінсента де Поля, розташованої в периферійному і неспокійному мікрорайоні Лісабона під назвою “Serafina”, щоб зустрітися з представниками соціального центру, що діє при цій парафії, а також з представниками інших двох структур: притулку для дітей сімейного типу “Ajuda de Berço”, що опікується дітьми та підлітками, яких батьки покинули або про яких не можуть піклуватися; та асоціації “Acreditar”, яка надає різного роду підтримку важкохворим дітям та молоді, зокрема, онкохворим, та їхнім сім’ям.
Відповідаючи на привітання та представлення згаданих структур, Святіший Отець звернувся до присутніх з промовою. «Добре тут бути разом, – сказав він, – адже в контексті Світових Днів Молоді ми дивимося на Пречисту Діву, Яка встає і йде допомагати. Милосердя, насправді, є початком і призначенням християнського шляху, і ваша присутність, конкретна дійсність “любові в дії”, допомагає нам не забувати напрямок і сенс того, що ми завжди робимо». Посилаючись на свідчення, які він почув від представників харитативних структур, Папа запропонував присутнім роздуми над трьома темами: робити добро разом, діяти конкретно і бути поруч з найуразливішими.
Не ототожнюватися з хворобою і з проблемами
Роздумуючи про перший вислів – робити добро разом – Папа вказав на свідчення Жоао, який зазначив, що не можна дозволити, щоб хвороба чи проблеми “давали визначення” людині, бо «кожен з нас є даром, унікальним даром у своїх обмеженнях, цінним і священним даром для Бога, для християнської спільноти і для людства». «Отож, такі як ми є, збагачуймо разом і разом дозволяймо, щоб нас збагачували», – наголосив він.
Уважні до дійсності
Пояснюючи другий вислів – діяти конкретно – Єпископ Риму процитував слова з проповіді святого Івана XXIII, яку він виголосив під час Літургії у візантійському обряді у Ватикані 13 листопада 1960 року. Папа Іван ХХІІІ зазначав, що «Церква – це не археологічний музей». «Дехто так про неї думає, але вона не є ним», – сказав Святіший Отець Франциск, порівнюючи її до давньої криници в селі, яка дає воду сьогоднішнім поколінням, так само, як і майбутнім. Папа додав, що джерело втамовує спрагу людей, які прибувають до нього зі своїми тягарями. Тому так важливою є конкретність, тобто, «уважність до того, що відбувається тут і тепер».
На цьому місці Папа Франциск зазначив, що має у своїй промові ще багато речей, якими хотів би поділитися, але в нього погіршився зір і він не може дочитати її. А тому передав присутнім у письмовій формі та продовжив ділитися своїми думками, промовляючи експромтом. Він наголосив на конкретності, підкреслюючи, що «не буває абстрактної любові», справжня любов є конкретною, тобто такою, що «забруднює руки».
Уникати «дистильованого» життя
Святіший Отець зауважив, що кожен може поставити собі запитання: «Любов, яку я відчуваю до всіх присутніх, любов, яку я відчуваю до інших, є конкретною чи абстрактною?». Він заохотив замислитися, чи не гидуємо вбогістю інших, шукаючи «дистильоване життя, яке існує тільки в моїх фантазіях, але не в дійсності». «Скільки “дистильованих” життів, які даремно прожиті. Проходять через життя, не залишаючи по собі сліду, бо їхнє життя не має жодної ваги. А тут маємо реальність, – підкреслив Папа, – яка залишає слід, реальність, яка триває багато років, яка є натхненням для інших. Не могло бути Світових Днів Молоді без урахування цієї дійсності. Тому що це теж є молодістю, в тому сенсі, що ви своєю поведінкою, своїми зусиллями, забруднивши руки, щоб доторкнутися до реальності страждань інших, постійно генеруєте нове життя», – підсумував Наступник святого Петра, складаючи присутнім подяку.
Преференція на користь потребуючих
У тексті промови, врученої в письмовій формі, роздумуючи над третім аспектом, що полягає в тому, щоби бути поруч із найуразливішими, Святіший Отець підкреслює, що «всі ми є уразливими та потребуючими», але «співчутливий погляд Євангелія» спонукає нас бачити потреби тих, хто в гіршому становищі. «Для християнина, насправді, не існує преференцій щодо тих, хто в потребі стукає у двері: земляків чи іноземців, належних до тієї чи іншої групи, молодих чи старих, симпатичних чи несимпатичних…», – відзначає він.
Усе перетворювати в любов
У цьому контексті Папа Франциск наводить історію з життя одного місцевого святого. Колись юнак Жуан Сьюдад, який мріяв про пригоди, вирушив у пошуки щастя, але після різних пригод знайшов щастя, зустрівши Ісуса. Це спонукало його навіть змінити своє ім’я, і він змінив своє прізвище Сьюдад на Божий. Він ходив вулицями міста та просив милостиню, кажучи: «Чиніть добро, браття і сестри, собі самим». Цим, за словами Папи, він свідчив, що жести любові – це в першу дар для того, хто їх чинить. «Якщо ми хочемо бути по-справжньому щасливими, навчімося все перетворювати на любов, даруючи іншим свою працю і свій час, кажучи добрі слова і роблячи добрі справи, навіть усмішкою, обіймами, вислуховуванням, поглядом», – заохочує Святіший Отець, додаючи, що сучасники не зрозуміли Жуана, і навіть помістили його до божевільні. Але це його не деморалізувало і саме цей досвід спонукав його заснувати Орден Братів Госпітальєрів, яких у багатьох країнах знають як «Боніфратрів».
About The Author
