Папа: двері Церкви відчинені для всіх

Розмова вийшла відвертою і спонтанною на заклик самого Папи, який мовив: «Запитуйте все, що хочете. Не бійтеся бути необачними у своїх питаннях». Бесіда торкнулася різних тем: від викликів різних поколінь до чернечого свідчення, від питань людської сексуальності до розвитку доктрини, аж до занепокоєння війнами: «Після закінчення Другої світової війни не припиняються в усьому світі. І сьогодні ми бачимо, що діється в світі», – сказав Святіший Отець, відповідаючи на запитання про те, що його турбує.

Розвиток доктрини та напруження в Церкві

Однією з центральних тем також були внутрішньоцерковні напруження, схильність «повертатися назад», «реакційний підхід» у деяких колах і спротив Другому Ватиканському Соборові. «Тих, хто ставить під сумнів Другий Ватиканський Собор, не називаючи його, є дуже багато», – зазначив Папа. Він також відповів одному ченцеві, який розповів, що протягом року перебував у Сполучених Штатах і був вражений тим, що побачив «багато людей, навіть єпископів, які критикують його спосіб керівництва Церквою». В цьому контексті Святіший Отець вказав на «реакційний підхід», який є дуже організованим. Таким людям він нагадує про те, що «індьєтризм» (повертатися назад) є даремним і що існує «правильна еволюція» в розумінні питань віри та моралі. «Також і доктрина прогресує, вона зміцнюється з часом, розширюється і зміцнюється, але завжди прогресує», – сказав він, навівши конкретні приклади, як от поглиблення розуміння неморальності смертної кари чи рабства, яке толерувалося деякими Папами в минулому.

Критерієм цього розвитку є «прямування вгору». Папа наголосив, що зміни потрібні, і «бачення церковної доктрини як моноліту є хибним». Але є такі, що «рухаються назад», яких він називає «індьєтристами». «Коли ти рухаєшся назад, то утворюєш щось закрите, відірване від коріння Церкви і втрачаєш живильні соки об’явлення», – сказав Святіший Отець, перестерігаючи: «Якщо не змінюєшся догори, то рухаєшся назад, і тоді приймаєш критерії змін, відмінні від тих, які сама віра дає тобі для зростання і переміни. І наслідки для моралі є руйнівними». Проблеми, які сьогодні повинні розглядати «моралісти», на думку Святішого Отця, є дуже серйозними, ризик полягає в тому, що ідеологія витісняє віру. «Належність до якогось сектору Церкви підміняє приналежність до Церкви… І коли в житті полишаєш доктрину, підміняючи її ідеологією, ти програв, ти програв, як на війні», – сказав Наступник святого Петра.

Загрози для Церкви й суспільства

Під час розмови Папа звернув свій погляд на сучасне суспільство, яке, на його думку, є надмірно «мирським», і це його дуже турбує, особливо «коли мирськість проникає в богопосвячене життя». Він послався на свій нещодавній лист до священиків Риму, в якому застерігає від клерикалізму та духовної мирськості, як пасток, яких слід уникати. «Одна справа – готуватися до діалогу зі світом… інша – йти на компроміс з речами світу, з мирськістю», – підкреслює він. Не піддаватися мирськості, однак, не означає відмовитися від діалогу зі світом: «Не можна жити маринованими», – наголосив Папа.

«Ви не повинні бути ченцями-інтровертами, усміхатися всередину себе, розмовляти всередині себе, захищати своє середовище, нікого не підпускаючи», – говорить Святіший Отець. Навпаки, слід «виходити у цей світ», з його цінностями та антицінностями. До них належить і надмірно «еротизоване» життя. У зв’язку з цим Папа Франциск знову наголосив на проблемі порнографії та легкого доступу до неї через мобільні телефони, запрошуючи священиків просити допомоги та говорити про ці проблеми, адже, на відміну від минулого, коли ці питання не були такими гострими, «сьогодні двері широко відчинені, і немає жодних причин, щоб проблеми залишалися прихованими». «Якщо приховуєш свої проблеми, то це тому, що ти так вирішив, і це не є провиною суспільства чи твоєї чернечої спільноти», – наголошує він.

Відкриті для всіх

Повертаючись до питання сексуальності, Папа також торкнувся теми душпастирства в Церкві осіб із гомосексуальною схильністю. «Очевидно, що сьогодні питання гомосексуалізму є дуже сильним, і чутливість у цьому відношенні змінюється відповідно до історичних обставин», – пояснює він, додаючи: «Але що мені взагалі не подобається, так це те, що на так званий “гріх плоті” ми дивимося через збільшувальне скло, як ми тривалий час дивилися на шосту заповідь. Якщо ти експлуатував робітників, якщо ти брехав чи обманював, це не мало значення, а натомість гріхи “нижче пояса” вважалися релевантними». «У Церкву запрошені всі», – наголосив Святіший Отець, звертаючи водночас увагу на те, що «до кожного слід застосовувати найбільш відповідний душпастирський підхід». «Ми не повинні бути поверхневими і наївними, примушуючи людей до речей і поведінки, до яких вони ще не дозріли або не здатні. Духовний і душпастирський супровід людей вимагає великої чутливості і творчого підходу. Але всі, всі, всі покликані жити в Церкві: ніколи не забувайте про це», – закликав він.

«Не я придумав Синод».

Під час розмови не забракло і більш особистих запитань, зокрема, й про тривоги та радощі, які Єпископ Риму переживає в цей час. Папа Франциск відповів: «Радість, яку я найбільше відчуваю, – це приготування до Синоду, навіть якщо часом я бачу, що в деяких частинах є недоліки в тому, як воно проходить. Радість бачити, як з маленьких парафіяльних груп, з маленьких груп при церквах народжуються дуже гарні роздуми і відбувається велика ферментація. Це радість», – сказав Святіший Отець, наголошуючи: «Синод – це не мій винахід». Він нагадав, що ще святий Павло VI наприкінці Другого Ватиканського Собору прийшов до усвідомлення, що «католицька Церква загубила синодальність». Відтоді спостерігається «повільний прогрес», іноді «дуже недосконалий», і сьогодні чиниться спроба надати нової сили синодальності, яка, як пояснює Папа, «не полягає в пошуках голосів, як це робила б політична партія, не йдеться про вподобання, про приналежність до тієї чи іншої партії. У Синоді, – підкреслює він, – головною дійовою особою є Святий Дух. Він є головною дійовою особою. Тому ми повинні подбати про те, щоб саме Дух керував усіма справами».