Папа Франциск про Пія VII: особистість глибокої віри, смирення і людяності

«Він зробив все, що міг, щоб не оступитися у своїй місії “хранителя і провідника пастви” і, незважаючи на накладені обмеження, продовжував без жодного страху проголошувати утішальну силу Христового Євангелія у дусі Блаженств, що називає миротворців Божими дітьми», – пише Папа Франциск про Слугу Божого Пія VII у своєму посланні з нагоди 200-ї річниці його смерті.

У посланні на ім’я єпископа Дуґласа Реґаттьєрі, очільника дієцезії Чезени-Сарсіни (Італія), з нагоди 200-ї річниці смерті Слуги Божого Папи Пія VII, який народився в Чезені 1742 року, Папа Франциск пише про нього як про «особистість глибокої віри, смирення, людяності та милосердя, який відзначався компетентністю та розсудливістю перед обличчям тих, хто протидіяв Libertas Ecclesiae», (папська булла, видана Папою Григорієм VII у 1079 році, яка проголошувала, що Папа не повинен підкорятися владі імператора). 

Папа К’ярамонті навчався спочатку в бенедиктинському абатстві Чезени, а потім в абатстві Святого Павла за мурами в Римі, здобувши таким чином глибоку богословську освіту. В молодому віці він був покликаний до єпископського служіння у двох різних дієцезіях. «Як душпастир, – читаємо в посланні Папи – він відзначався харизмою і добротою духу. Впродовж років свого єпископського служіння він без вагань присвячував себе особистому піклуванню про людей, намагаючись полегшити численні страждання тих, хто опинився в тяжких життєвих обставинах».

Святіший Отець зазначає, що перечитуючи життя цього свого попередника, «переповнюють почуття вдячності та захоплення духовною спадщиною, яку він залишив після себе, та євангельською правдивістю, з якою він переносив важкі випробування протягом двадцяти трьох років свого понтифікату».

Посилаючись на історичні події, пов’язані із засланням Пія VII у Савону (1809-1814), Папа Франциск пише: «Незважаючи на політичні та соціальні потрясіння, якими було позначене те століття, він, довірившись Божій волі, прийняв приниження вигнання із взірцевою покорою, жертвуючи все Господу задля добра Церкви». Святіший Отець додає, що Папа Пій VII «зробив все, що міг, щоб не оступитися у своїй місії “хранителя  і провідника пастви” і, незважаючи на накладені обмеження, продовжував без жодного страху проголошувати утішальну силу Христового Євангелія у дусі Блаженств, що називає миротворців Божими дітьми (пор. Мт. 5, 9)».

На завершення Папа Франциск закликає вірних дієцезії Чезени-Сарсіни поширювати знання про життя і душпастирську діяльність їхнього земляка – «цього шанованого Наступника апостола Петра», – щоб спонукати всіх до «такого ж завзяття у служінні ближньому та побудові гармонійного суспільства, і вказувати на мир як шлях надії, шанобливого діалогу та християнського примирення».