Конференція в Римі: Східні Католицькі Церкви і їхня роль в екуменізмі

Дводенна міжнародна конференція «Екуменічна візія східних католиків у діалозі з православними» зібрала в актовому залі Папського Східного Інституту в Римі провідних богословів з різних країн світу. Деякі учасники заходу поділилися своїми думками про актуальність теми цього заходу, також і в контексті війни в Україні.

Богослови з різних країн, зокрема Італії, Німеччини, Лівану, Австрії, США, Франції, України, Угорщини та Румунії, взяли участь у міжнародній академічній конференції «Екуменічна візія східних католиків у діалозі з православними», що проходила 15 і 16 листопада 2023 р. у приміщенні Папського Східного Інституту в Римі. Конференцію організували Інститут екуменічних студій Українського Католицького Університету (Львів) у співпраці з Папським Східним Інститутом та за підтримки організацій L’Œuvre d’Orient та CNEWA.

Відповідальність Східних Католицьких Церков у сприянні єдності

«З екуменічної точки зору, ця конференція є важливим знаком надії та довіри в сучасному світі, позначеному жахливими війнами та екуменічною ситуацією, яка потерпає від їхніх болючих наслідків, – сказав кардинал Курт Кох, Префект Дикастерії сприяння єдності християн, під час відкриття заходу. – Це знак надії ще й тому, що Православні Церкви, серед усіх християнських Церков і спільнот, є найближчими до Католицької Церкви: вони обидві зберегли і продовжують жити фундаментальною євхаристійною і єпископською структурою ранньої Церкви». Кардинал підкреслив, що Східні Католицькі Церкви «мають особливу відповідальність у цьому екуменічному процесі примирення». В цьому контексті він процитував декрет Другого Вселенського Собору про Східні Католицькі Церкви Orientalium Ecclesiarum: «Східні Церкви, які перебувають у сопричасті з Римським Апостольським Престолом, наділені особливим завданням сприяти єдності всіх християн, особливо східних християн, згідно з принципами декрету «Про екуменізм» цього Святого Собору».

Процес усвідомлення власної ролі в екуменічному діалозі

Тема діалогу між православ’ям і Східними Католицькими Церквами є «часто занедбаною» – зазначив в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News один з доповідачів конференції професор Віденського університету, священник УГКЦ о. Томас Марк Немет. Він підкреслив, що теперішня «міграція українців, спричинена війною Росії проти України, об’єднує представників різних конфесій. «Якщо вони діють разом як християни, то це може бути актуальним і для Церков, – додав він. – Існують теж добрі приклади екуменізму життя, і останнім часом з’являється дедалі більше позитивного досвіду співпраці також між богословами та експертами різних Церков».

Богослов зауважив, що «у світлі різних ран і звинувачень з обох сторін», актуальним є питання про те, «як можна спільно писати історію, щоб зцілити пам’ять минулого». «Бачимо, що наратив проблеми уніатства, на мою думку, є часто застарілим для сучасного діалогу між Церквами, – сказав священик. – Існують вагомі причини з католицького боку не розглядати Східні Католицькі Церкви як мости між православ’ям і католицизмом, але я вважаю, що вони виконують важливу посередницьку функцію всередині Католицької Церкви, яку не слід недооцінювати для екуменізму з православ’ям. Це також може бути прийнятним підходом з православної точки зору».

Професор додав, що Східні Католицькі Церкви також ще перебувають «у процесі визначення свого місця в екуменічному просторі», і в цьому контексті «діалог з іншими Церквами може сприяти розвитку критичного самоусвідомлення та зміцненню спільних позицій».

Нагода для взаємного пізнання між Східними Католицькими Церквами

«Ця конференція є для нас можливістю, по-перше, розказати про те, що ми робимо в Україні, про те, над чим працюють греко-католики, якими вони себе бачать у діалозі з православними, – сказав в інтерв’ю науковий співробітник Прінстонського університету (США) богослов Павло Смицнюк. – Це також можливість розказати про нашу ситуацію на міжнародній арені і нагода навчитися, подивитися на те, що роблять інші». Науковець додав, що Східні Католицькі Церкви чисельно не дуже великі, але у них є тисячолітня історія, «і дуже важливо, щоби вони мали платформу для того, щоб зустрічатися, знайомитися, говорити між собою». Він висловив сподівання, що в майбутньому буде більше проектів між різними Східними Католицькими Церквами, і це також сприятиме їхньому кращому знайомству з Україною. «Це допоможе на різних рівнях нашій Церкві і державі, пожвавить міжнародну, університетську співпрацю, співпрацю між лідерами Церков», – сказав він.

Актуальність екуменізму в час війни

Члени Інституту екуменічних студій приїхали до Риму з країни, яка вже понад 20 місяців перебуває у стані війни, і тема війни була присутня як у доповідях і дискусіях під час конференції, так і в розмовах у кулуарах заходу. Ділячись своїми думками про зв’язок теми конференції з контекстом війни, Павло Смицнюк зазначив, що повномасштабне вторгнення Росії стало досить неочікуваним явищем для українців, і потрібен час, «щоб зрозуміти, як залишатися християнами, як не ненавидіти, як захищати себе, але не плекати ненависть до ворога, як вміти жити з травмами війни і їх загоювати», бо «ненависть знищує людину, яка ненавидить». «Звичайно, в воєнному контексті у нас є багато причин противитися ворогові, захищати себе і захищати невинних людей в Україні, – сказав він. – Одночасно, ненависть шкодить так само нам, вона роз’їдає нас зсередини, і християни не мали би ненавидіти. Це така дуже тонка грань між боротьбою за свою незалежність, за суверенність, за своїх людей, межа між праведним гнівом і ненавистю. І це є, з одного боку, боротьба для цілого українського суспільства, але це також і внутрішня боротьба для Церков, і теж для кожної людини. І якщо нам вдасться якось захистити своє серце від ненависті, то буде краще».

Богослов додав, що також інші представники Східних Католицьких Церков, які були присутні на конференції могли поділитися своїм досвідом того, «як вони продовжують бути християнами в умовах конфлікту, довготривалого конфлікту, як Церкви між собою співпрацюють – католики, православні, протестанти, – яке значення має той факт, що вони є меншинами, той факт, що вони є в країнах, які постійно чи часто перебувають в умовах конфлікту. Чого вони навчилися? Які в них є досвід? Що вони можуть нам дати?».