#НазустрічРіздву: День 20. Не повертатися до Ірода, але ступати дорогою життя

Після того, як мудреці склали Ісусові свої дари і віддали Йому поклін, то, сказано в Євангелії від Матея, «попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій» (Мт. 2, 12). Вони верталися до свого краю іншою дорогою. Проте, зміна стосувалася не лише географічного маршруту. Настала глибинна переміна їхнього життя. Вони верталися не тільки «іншою дорогою», вони верталися, будучи іншими людьми. Зустріч із Богом назавжди перемінила їхнє життя і назавжди залишила печать у їхніх душах.

До подібної переміни закликають і нас Святі Отці, як от Святитель Кефалонитський Ілля Минятій, який так роздумує про цю подію: «Волхви, після того як поклонилися Христу, не повернулися тим самим шляхом, яким прийшли, а вибрали інший і повернулися на своє місце. Ось це є самим необхідним, що повинні зробити і ми в ці святі дні. І нам не потрібно повертатися тією ж самою дорогою, якою ми прийшли; ні — змінимо дорогу, змінимо мораль, змінимо життя, — підемо іншою дорогою. Не станемо повертатися до минулих пристрастей, до гріхів, до минулої погибелі, а розпочнемо йти іншою стежкою — християнського милосердя».

У коментарі анонімного автора першого тисячоліття читаємо гарні роздуми про віру мудреців, яка є плодом щирого розкаяння і автентичного навернення від диявола до Христа: «Якою великою була віра волхвів! Вони не спротивлялися ангельській пересторозі, кажучи: „Ми здійснили такий довгий шлях, проходячи без страху територію багатьох держав. Ми не відчували страху перед грізними царями, коли були на їхній території, але з великою посвятою проповідували про Царя, Який народився, і як Богові принесли Йому достойні дари. А тепер ти, як рабам, наказуєш нам втікати і повертатися іншою дорогою, ніж тією, якою ми прийшли…“

Ні, вони вже утвердилися у вірі і не бояться тепер признати, що їм не соромно втікати потаємно. Бо вже було чимось неможливим, щоб хтось, хто від Ірода прийшов до Христа, міг повернутися до Ірода. Бо той, хто покидає Христа і іде до Ірода, дуже часто повертається до Христа. Натомість ті, котрі, покинувши Ірода, усім своїм серцем вдаються до Христа, ніколи вже не повертаються до Ірода. Це означає, що ті, котрі, здійснюючи гріх, переходять від Христа до диявола, часто після здійснення покути повертаються до Христа. А той, хто покидає диявола задля Христа, нелегко повертається до диявола… Той, хто в житті досвідчив зло, яке з ним трапилось, і пригадає собі чим є добро, котре утратив, скрушений повертається до Бога, від Якого відійшов. Людина, яка дозволила себе огорнути злу, а відтак повернулася до добра, радіє цим добром, яке віднайшла і вже так легко не повернеться до зла» (PG 56,643).

У цей різдвяний час Господь і нам посилає свій заклик і свою пересторогу: зважати на хитрощі лукавого і його підступи та стати на дорогу віри через сердечне покаяння. Пригадаймо собі і наші зустрічі із «Іродами» на нашому життєвому шляху: досвід гріха, помилки, відступу від Божої дороги. Просімо в Господа ласки вже більше не вертатися до давніх звичок, не ставати більше на дорогу беззаконня, але віднині крокувати дорогою Божою, дорогою, на яку стали мудреці зі Сходу, і на якій Господь нам обіцяє повноту життя, блаженства, радості.

Молитва

О Милосердний і довготерпеливий Боже! Разом з царями-мудрецями в покорі приступаю до Твоїх ясел і прошу в Тебе прощення за все моє блукання бездоріжжями гріха. Моя душа так часто буває подібна до стайні, де бракує світла, запаху чеснот і розквіту життя. Але Ти, мій Милостивий Господи, приходиш, щоб спасати грішників. То ж народися у моїй душі, очисти і освяти її своїм народженням і дай, щоб відтепер і назавжди я оминав дорогу беззаконня, а крокував дорогою життя. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії