Амвросій Медіоланський: «Не охрещений» єпископ, який не боявся говорити правду

Сьогодні спомин святого Амвросія (340-397), легендарного архієпископа Медіолану (Мілана), переможця аріанської єресі, одного із найбільших авторитетів стародавньої доби, до якого прислухалися вірні і який викликав повагу імператорів і Пап. Завдяки його проповідям навернувся святий Августин, а імператор Феодосій прийняв покуту за масове вбивство у Фессалоніках.

Народився Амвросій близько 340 року в Трірі. Ми не впевнені щодо особи його батька, але він, безумовно, був високопоставленим імператорським чиновником у Стародавньому Римі. Його мати своєю чергою походила з могутнього роду Сіммахів, через неї Амвросій був двоюрідним братом Квінта Аврелія Сіммаха, римського державного діяча та видатного оратора. Традиція приписує батькові Амвросія пророчі слова про майбутню роль свого сина — коли хлопчик народився, на губах немовляти сів рій бджіл. Мати хотіла силою прогнати рій, але батько сказав їй почекати, поки рій сам підніметься і полетить. Після того випадку батько вигукнув: «Якщо дитина виживе, то буде кимось великим!»

Святий Амвросій і чудо бджіл. Амброджо Бергоньоне (італієць, бл. 1453 – 1523)

В юності він здобув ґрунтовну освіту, вивчаючи право, граматику та риторику в Римі. Близько 370 року його відправили до Мілана, де він обійняв посаду губернатора провінцій Емілія та Лігурія, ставши найвищим чиновником Римської імперії в Північній Італії. Там точилася боротьба між правовірними християнами та аріанами, які заперечували Божество Христа та намагались пояснити Бога, опираючись виключно на людську логіку, тож підлаштовували під неї власне розуміння Писань. Конфлікт загострився після смерті аріанського єпископа Авксентія. Амвросій намагався стати посередником між ворогуючими сторонами. Владу Амвросія поважали навіть у Римі — очевидно, під його впливом імператор Граціан відмовився прийняти титул pontifex maximus (первосвященника), який традиційно носили всі імператори, починаючи з Августа.

У 374 році він був проголошений народом як єпископ Мілана. «Який опір я чинив, щоб не бути висвяченим», — згадував він у листі до вірних у Верчеллі багато років потому. На той час Амвросій був добре підготовлений до політики, але не до проповіді Євангелія: не мав богословської освіти, не знав Святого Письма і навіть не був хрещений, хоча вже був катехуменом. Буквально за кілька днів він прийняв Таїнство Хрещення, перше Причастя та Священство, а нарешті – єпископські свячення. Тоді йому було близько 35 років.

«Відірваний від трибуналів і судових органів та обраний на єпископа, я почав навчати того, чого сам ще не навчився», — згадував він. Важливим помічником нового єпископа, а водночас і його вчителем був священник Симплікіан із Риму. Ймовірно, єпископ Амвросій присвятив свої перші роки подальшій освіті та знайомству зі своєю єпархією.

Згодом він почав діяти та писати те, плоди чого ми можемо скуштувати й сьогодні: він залишив по собі теологічні та моральні трактати, похоронні промови, релігійні гімни та багато листів, надісланих родичам, друзям, імператорам і папам. Його трактати надихнули вчення Папи Дамаза I, його наступника Папи Сіруція (обидва жили за часів Амвросія), а через понад 1,5 тисячоліття — Папи Лева XIII (19 століття) і Папи Бенедикта XVI (21 століття). Йому також приписують формування т. зв Амвросіанського обряду Святої Меси, хоча джерела вказують на цю дату лише з 8 ст.

Мілан був одним із найважливіших міст імперії, оскільки імператор Діоклетіан розташував там одну зі своїх резиденцій, що було великою честю (286). Завдяки єпископу Амвросію Церква в Мілані після правління єретичного ієрарха стала сильною, правовірною, благочестивою і милосердною. Амвросій, хоч донедавна був імператорським чиновником, зміг ефективно протистояти деспотичним спробам трьох імператорів і навіть прямо покарати їх за скоєні ними злочини. Він ефективно виступив проти імператора Валентиніана II, коли той вимагав передати всі католицькі церкви в Мілані на потреби місцевих аріан, яких підтримувала його мати, імператриця Юстина. Амвросій нібито сказав правителю: «Світські палаци належать тобі, імператоре, і тільки ти можеш ними розпоряджатися. Церкви ж є храмами Божими, на які ти не маєш права. Якщо, попри це, ти забудеш, що ти монарх-католик, я не забуду, що я єпископ цього сповідання. Я не зраджу стада Христового і не віддам Церкви Божої фальсифікаторам віри. Якщо хочете мого багатства, візьміть його, якщо вимагаєш мого життя, воно у твоїй руці, але я помру біля підніжжя вівтаря, перед довіреною мені отарою».

Святий Амвросій Медіоланський та імператор Феодосій Пітер Пауль Рубенс (1577-1640)

Він заборонив імператору Граціану входити в пресвітерій, частину церкви, призначену для священників, вказуючи на те, що належне місце для світського правителя — серед народу. Нарешті, він відлучив від церкви імператора Феодосія Великого і наказав покаятися за вбивство 7000 осіб у Фессалоніках у 390 році (у відповідь на вбивство місцевого правителя), яке правитель смиренно прийняв – вважаючи себе недостойним переступити поріг церкви, він не ходив на Літургію вісім місяців у покаянні та публічно вибачався за свої злочини. Під впливом Амвросія він також встановив закон, за яким імператорські вироки в майбутньому повинні були виконуватися лише через місяць, а потім – після повторного затвердження. Новий закон мав на меті змусити правителя до самоконтролю.

Амвросій рішуче боровся з аріанською єрессю і прагнув обмежити залишки язичницьких звичаїв. Він рекомендував священникам вивчати Біблію за методом lectio divina, поєднуючи читання з молитвою та роздумами. У 386 році єпископ зіткнувся з важким випробуванням віри – напередодні Страсної седмиці імператор Валентиніан і його мати Юстина знову зажадали передати міланські храми аріанам. Ієрарх зібрав вірних католиків, з якими вони забарикадувалися в соборі. Католики молилися зі своїм єпископом у соборі, аріани відмовилися від протистояння, а імператор скасував наказ.

Коли в 377 році варварське плем’я готів спустошило Фракію та Іллірію і продало тамтешній народ у рабство, Амвросій закликав єпископів і мирян викупити їх. Він сам виділив значні кошти з фондів єпархії на порятунок людей, проданих у рабство. Кожен звільнений раб був для нього скарбом, він казав: «Ось справжнє золото, що має незмінну цінність, це золото Христа, що звільняє від смерті!»

Протягом усього свого служіння Амвросій також виголошував чудові проповіді, що захоплювали не тільки своїм богословським багатством, але й ораторською майстерністю. У 386 році одна з таких проповідей вплинула на молодого талановитого ритора Августина з африканської провінції – під впливом Амвросія Августин навернувся і охрестився, ставши одним з найбільших і найвідоміших теологів в історії.

У віці 57 років Амвросія вразила хвороба. Саме тоді Стиліхон, римський командувач Західною імперією, нібито сказав: «Якщо ця велика людина помре, Італія загине». Сам святий Амвросій сказав про себе: «Я не жив між вами так, щоб мені було соромно жити, але я не боюся смерті, бо у нас є добрий Господь». 4 квітня 397 року, у Велику суботу, св. Амвросій помер невдовзі після отримання Таїнств. Зарахований до Вселенських Учителів Церкви.

На картині «Святий Амвросій» Матіаса Стомера приблизно 1633-1639 рр.