Єпископ Гончарук про неможливість благословення одностатевих пар

Як повідомлялося, 19 грудня 2023 року, Конференція єпископів РКЦ в Україні оприлюднила комунікат, у якому висловила свою реакцію на декларацію «Fiducia supplicans». Ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук відповідає на запитання: чи буде уділятися благословення для одностатевих пар, що Церква пропонує для цих пар і які засоби допомагають повернутись на Божу дорогу.

«Є одне конкретне питання: чи ми будемо благословити? Відповідь проста: не будемо! Це чітка ясна відповідь. Ніхто не буде благословити такі пари. Оскільки це є гріх. Крапка.

Далі є таке питання: «Чи це означає, що ви відкидаєте таких людей?». Ми людей не відкидаємо, оскільки Бог також не відкидає людей і нас не відкидає. Ми відкидаємо гріховний спосіб життя. Чому? Тому що він є огидний Богу і є нищівний для людини. Цей гріх завжди є проти людини. За таких людей, котрі мають проблеми, ми молимося і готові їм служити і допомагати.

Третє питання: «Що ви пропонуєте?». Ми пропонуємо дорогу навернення, дорогу покаяння. Ту дорогу, якою ми самі йдемо, ми, грішники. А це дорога таїнств, дорога Божого слова. Господь нам дав всі засоби для того, щоби йти дорогою спасіння, йти тією дорогою, котра є доброю для нашої душі і спасенною для нас. Що це за дорога? По-перше, це сповідь – таїнство Сповіді. Закликаємо до сповіді кожного місяця. Хоча б раз на місяць сповідатися. Сповідь показує також, які мають бути виконані умови. Бо для мене трохи дивно коли говорять, що потрібно показати людям який Бог добрий, який Бог милосердний і через це потрібно благословити… Ні, ми досвідчуємо доброту і милосердя Бога в таїнстві Сповіді – це дорога. Вже 2000 років Церква йде цією дорогою, провадить тих, котрі хочуть досвідчити який Бог добрий. Тому – сповідь. П’ять умов сповіді: рахунок сумління, тобто іспит сумління, назвати гріх гріхом, щирий жаль за нього, тверде рішення виправитися, щира сповідь і виконання покути. Це – процес навернення. Він є на ціле життя.

Я особисто досвідчую велике Боже милосердя у таїнстві Сповіді. Я сповідаюся також. Я також грішний, але я не можу узаконити, що, знаєте, давайте оправдайте мій гріх і так буде простіше.

Тому перше – це сповідь. Дуже добре раз на два тижні сповідатися – пильнувати своє серце чисте. Чому? Тому, що гріх отруює мозок. Ну так, може грубо сказано, але гріх отруює розум. Приклад. Коли чоловік починає зраджувати своїй дружині, перший раз подивився і сховав очі, другий раз – вже не ховав очі, третій раз вже починав думати. Спочатку відганяв думки, а потім вже думав, а потім вже мріяв, а потім уявляв, а потім перші кроки, а потім перша зрада – він докоряв собі, а потім – вже нормально. Потім до жінки: «Ти – дура». Так до своєї жінки. Процес. Тому, дорогі брати і сестри, дорогі друзі, оправдати гріх – це не вихід. Це – трагедія!

Отож, сповідь, далі – приймати Святе Причастя. Але не святотатськи! Скільки людей (мені відомо), що їдять Святе Причастя, а не приступають до нього як до зустрічі з Ісусом Христом. Вони без сповіді, у тяжких гріхах, приступають до Святого Причастя. Так не можна!

До сповіді, потім до Святого Причастя. Далі особиста молитва. Як не буде першого і другого, то і особистої молитви не буде. Але як не буде особистої молитви, щирої перед Богом, то, напевно, не буде й Сповіді, і Святого Причастя. Це є все органічно, взаємно пов’язано між собою. Читання Божого слова, яке оживляє, читання Божого слова щоденно і ставити питання: «Господи, що я маю зробити сьогодні? Як я маю Тебе наслідувати? Як я маю показати, що я Тебе поважаю і що я Тебе приймаю, і я Тебе запрошую, бо любов до Бога проявляється в тому що маю до Нього повагу.

Повага є в тому, що я хочу виконати те, що Йому подобається. Коли я виконую те, що Йому подобається, то воно добре для мене, бо воно мене робить, по-перше, людиною людяною і Божою дитиною. Отож, ці Таїнства, котрі є доступні, – це є дорога навернення. Тому запрошую до цього. Ті, котрі говорять, що ми відкидаємо таких людей, – неправда, не брешіть. Ніхто не відкидає! Я особисто багатьом допомагав і товаришував в цій дорозі навернення і вони можуть засвідчити, звичайно, якщо захочуть. Це така справа, інтимна. Єдиний спосіб вирватися – це Божа дорога. Тому пробувати їх благословляти – це насміятися над ними.

Це все одно, що коли хтось йде робити аборт, йде вбивати дитину, і приходить до священника і каже: благословіть мене. Або хтось йде вбити людину, пограбувати її і каже: благословіть мене. Ніколи такого не буде. На гріх благословляти не будемо. Благословення на гріх – це порушення заповіді Божої, яка забороняє взивати Ім’я Бога надаремно.

Отож, дорогосенькі! Коротко і чітко: ніхто не буде благословити пар одностатевих і у неврегульованих стосунках. Бо коли ми благословляємо таку пару, ми цим кажемо, що так правильно. Цим ми утверджуємо у злі і стаємо співучасниками гріха, ворогами Бога і ворогами цих людей.

Тому, хай навіть ніхто не думає, що ми будемо таке робити. Молимося і стоїмо вірно біля Господа. Це є завдання. Ніхто не казав, що буде просто.

Дуже дякую вам за вашу позицію і вашу вразливість. Дякую Господу за те, що Він творить у ваших серцях. І дякую за цю терпеливість. Все потребує часу. Ми не можемо просто реагувати. Ми маємо діяти і це потребує часу. Ми, єпископи, також не все встигаємо, ми також прості люди. Але ми стараємося, ми любимо Ісуса Христа, і вчорашня (йдеться про 19 грудня – примітка ред.) праця від ранку з єпископами була для мене таким підкріпленням. Мудро, обережно, виважено і стільки часу, скільки нам потрібно ми приділили, щоби висловитись і вказати чіткі орієнтири.

Нехай Бог вас благословить і зміцнює. Хочу завершити своє звернення таким реченням: як добре, що Він народився! Як добре, що Він є! Як добре, що Бог є з нами. Як добре, що Він дав нам Церкву. Як добре, що Він є в цій Церкві і провадить! Як добре, що Він нас кормить, зцілює, що ми не самотні, що Він дійсно є «Бог з нами». У цій свідомості переживаймо всі ці події. А те, що є атаки, то це знак того, що не подобається це дияволу, він намагається знищити, розвалити. Церква для нього є величезним ворогом, тому це є його штучки. Молімося за Церкву, за Святішого Отця і за його співпрацівників, і вас просимо молитися за нас. Ми вам щиро дякуємо і за вас молимось, і благословляємо. Нехай вас благословить Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий! Слава Ісусу Христу!»