Папа: важка атмосфера, що панує в світі, є спонукою до наполегливої молитви
«Молитва – це дихання віри, це її найвідповідніше вираження». Цими словами розпочинається передмова Папи Франциска до книжки «Молитва сьогодні», якою відкривається серія «Нотатки про молитву», яку Відділ із фундаментальних питань євангелізації в світі Дикастерії в справах євангелізації приготував з нагоди Року молитви, що проводиться в рамках підготовки до Святого Року 2025 і про початок якого Папа Франциск проголосив у неділю, 21 січня 2024 року.
«Справді, в наш час дедалі більше відчувається потреба у справжній духовності, здатній відповісти на великі питання, які щодня постають у нашому житті, спровоковані також і картиною світу, яку, безумовно, не можна назвати спокійною. Еколого-економічно-соціальна криза, посилена нещодавньою пандемією; війни, зокрема та, що триває в Україні, які сіють смерть, руйнування та бідність; культура байдужості та відкидання мов непотребу схильна придушувати прагнення до миру та солідарності, а також маргіналізувати Бога з особистого та суспільного життя», – пише Святіший Отець, підкресливши, що ці явища породжують «важку атмосферу, що не дає багатьом людям жити в радості та спокої», з чого випливає потреба в тому, щоб «наша молитва із ще більшою наполегливістю підносилася до Небесного Отця».
Папа Франциск звертає увагу на те, що цей рік, присвячений молитві, жодним чином не повинен перешкодити ініціативам, які кожна місцева Церква вважає за необхідне запланувати в своїх щоденних душпастирських зусиллях. Навпаки, він «нагадує про фундамент, на якому різні душпастирські плани повинні опрацьовуватися та знаходити своє наповнення».
«Я впевнений, що єпископи, священики, диякони та катехити знайдуть у цьому році найбільш відповідні способи поставити молитву в основі звіщення надії, яке Ювілей 2025 має намір наново провістити в цей неспокійний час», – пише Єпископ Риму, звертаючи увагу на особливий внесок, який в це можуть зробити богопосвячені особи, особливо, контемплятивні спільноти. Він також заохочує, щоб у санктуаріях, «привілейованих місцях для молитви», помножувалися різні ініціативи, «щоб кожен паломник міг віднайти оазис спокою та повернутися назад і з серцем, сповненим утіхи». «Нехай же особиста і спільна молитва стане невпинною, безперервною, згідно з волею Господа Ісуса (пор. Лк 18,1), щоб Царство Боже поширювалося і Євангеліє досягло кожної людини, яка просить про любов і прощення», – підсумовує він.
About The Author
