Арх. Фізікелла: надію треба будувати, а не тільки звіщати її

Пропрефект Дикастерії Євангелізації відслужив «Misa de Gracia» в Антіполо з нагоди проголошення санктуарію Богородиці Миру і щасливої подорожі, єдиного санктуарію міжнародного характеру в Азії. Під час проповіді він закликав молитися за ті частини світу, що страждають від війни.

 

«Війни, які точаться у світі, є жахливим обличчям гріха. Вони є вираженням тих, хто відвертається від Бога і не слухає Його голосу», бо «щоразу, коли ми віддаляємося від Нього, вулиці наповнюються страхом, насильством і війною». На цьому наголосив архиєпископ Ріно Фізікелла, Пропрефект Дикастерії Євангелізації, Відділ фундаментальних питань євангелізації у світі, проповідуючи під час Святої Меси в катедральному соборі Непорочного Зачаття в Антіполо, Філіппіни, яку він відслужив з нагоди проголошення храму Міжнародним санктуарієм Богородиці миру і покровительки щасливої подорожі. Подячне богослужіння відбулося 26 лютого 2024 р., через місяць після надання святині цього статусу.

Просячи миру для всіх тих частин світу, «де люди несправедливо страждають через панування насильства війни», проповідник підкреслив, що «тільки тоді, коли мир і спокій пануватимуть в наших сім’ях, зможемо сподіватися, що вони будуть присутні в усьому світі, незважаючи на людське насильство, яке завжди пожинає невинні жертви».

У санктуарії Матері Божої Миру і покровительки щасливої подорожі, який від 26 січня, єдиний у всій Азії, має статус «міжнародного», від 1578 року зберігається дерев’яна статуя Богоматері, яку єзуїти привезли з Мексики, і яка протягом століть пережила землетруси, повстання – на обличчі досі видно сліди, залишені під час повстання Санґлі 1639 року – і бомбардування під час Другої світової війни. У Неї архиєпископ Фізікелла просив відкритості серця і благодаті піддатися Її проводові. За словами проповідника, Її допомоги та близькості ніколи не бракуватиме, бо «в своєму материнському серці Вона завжди зберігала впевненість, що слова Її Сина сповняться», і хоч переживала «моменти глибокого смутку і болю, але їх супроводжувала надія на воскресіння». Дійсно, християни є «паломниками надії», як часто повторював архиєпископ Фізікелла з огляду на майбутній Ювілей, і вони «повинні не тільки звіщати її, але, перш за все, бути її будівничими».

Бути міжнародним санктуарієм, як зазначив очільник відомства, якому Святіший Отець доручив обов’язок піклуватися про санктуарії, це «не просто наданий привілей», а місія «духовно єднати християн з усіма віруючими, розкиданими по всьому світу». У цьому сенсі послання, яке виходить зі святині в Антіполо, стає справжнім посланням миру, «бо воно забезпечує присутність і близькість Бога назавжди в нашому житті», а той, хто переживає цей досвід, «стає, в свою чергу, знаряддям близькості для тих, хто її потребує». «Паломник до Міжнародного санктуарію Матері Божої миру і щасливої дороги, – підсумував архиєпископ Фізікелла, – знає, що не може залишити його, не взявши з собою послання миру, яке йому дає Божа Матір. Це, безумовно, послання для нього самого, але воно стає відповідальністю за те, щоб ним ділитися».