Папа: Ісус не погоджується, щоб храм-базар підміняв собою храм-домівку

«Нехай же Пресвята Марія допоможе нам “формувати домівку” з Богом, між собою та навколо нас», – цим побажанням Папа Франциск підсумував свої роздуми, якими він поділився перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 3 березня 2024 року. Святіший Отець коментував «сувору картину», якою він назвав розповідь святого євангелиста Івана про те, як Ісус проганяв торговців із храму, поперевертавши столи міняльників грошей, кажучи: «Не робіть дому Отця мого домом торгівлі!». Саме на різниці між «домом» і «базаром», як двома різними підходами у ставленні до Бога, Наступник святого Петра зосередив свою катехизу.

Храм-базар і храм-домівка

«У храмі, який сприймався як торжище, щоб бути в ладах з Богом, достатньо було купити ягня, заплатити за нього і спожити його, приготованого на вугіллі жертовника. Купити, заплатити, спожити, а потім всі розходяться по своїх домівках. У храмі, що сприймається як дім, відбувається протилежне: людина йде на зустріч з Господом, щоб єднатися з Ним та своїми братами і сестрами, розділити радощі та печалі», – пояснив Папа, зазначаючи, що у першому випадку в центрі уваги – ціна, в домівці, натомість, відсутні обрахунки. На ринку людина шукає свій інтерес, вдома – ділиться безкорисливо. Тож Ісус на цих сторінках Євангелії є суворим, бо «не мириться з тим, щоб храм-базар підмінив собою храм-домівку», з тим, щоб стосунки з Богом були «далекими й комерційними», замість того, щоб бути довірливими, не погоджується на те, щоб «прилавки зайняли місце родинного столу». «Бо так створюється бар’єр між Богом і людиною, між братом і братом, тоді як Христос прийшов, щоб принести спільність, милосердя і близькість», – додав Святіший Отець.

Світ, у якому є місце для безкорисливості

Тож за словами Наступника святого Петра, заохочення для нас, також і на період Великого Посту, полягає в тому, щоб у собі самих і навколо себе «якомога більше творити домівку та якнайменше – торговище». Насамперед, у ставленні до Бога, що полягає в тому, щоб «молитися багато, немов діти, що з довір’ям невтомно стукають у двері Отця, а не як жадібні й недовірливі торгаші». Наступним же кроком є поширення братерства, «адже є така потреба», про що свідчить існування «незручної, ізолюючої, а подекуди й ворожої» тиші в багатьох місцях. «Тож запитаймо себе: перш за все, якою є моя молитва? Чи це ціна, яку потрібно заплатити, чи час довірливого вручення себе Богові, коли я не поглядаю на годинник? А якими є мої стосунки з іншими? Чи вмію я давати, не чекаючи взаємності? Чи вмію я зробити перший крок, щоб зруйнувати стіни мовчання і заповнити порожнечі віддаленості?» – заохотив Святіший Отець.