Папа: богословські чесноти – протиотрута від почуття самодостатності
У серці кожної людини є здатність шукати добро. На це звернув увагу Папа Франциск, підбиваючи під час загальної аудієнції в середу, 24 квітня 2024 р., підсумки кількох попередніх зустрічей, під час яких він представив так звані кардинальні чесноти: розсудливість, справедливість, мужність і поміркованість. «Як уже неодноразово підкреслювалося, ці чотири чесноти належать до дуже давньої мудрості, яка випереджає також і християнство. Ще до Христа проповідували чесність як громадянський обов’язок, мудрість як правило для дій, відвагу як фундаментальну складову життя, що прагне до добра, поміркованість як необхідну міру, щоб не бути переповненим надмірністю. Цю стародавню спадщину людства християнство не замінило, а сфокусувало, поглибило, очистило та інтегрувало у вірі», – зазначив він, зауваживши, що Святий Дух дарований нам для того, щоб той, хто Його приймає, міг чітко «розрізняти добро від зла та мати силу йти за добром, відкидаючи зло».
Особливий дар
Однак, як зауважив далі Святіший Отець, на дорозі до повноти життя, що є метою кожної людини, християнин також отримує «особливу допомогу» Святого Духа. Вона здійснюється через дар «трьох чеснот, які є чисто християнськими» і які в Святому Письмі часто згадуються разом. Цими фундаментальними рисами, яким позначене християнське життя, є віра, надія та любов. «Християнські письменники швидко назвали їх “богословськими” чеснотами, оскільки вони приймаються і проживаються у стосунках з Богом, щоб відрізнити їх від інших, названих “кардинальними”, оскільки вони становлять “основу” доброго життя. Ці три отримуємо в Хрещенні, вони походять від Святого Духа. Таким чином, одні й інші, як богословські, так і кардинальні, зібрані разом у багатьох систематичних роздумах, склали чудову сімку, яку часто протиставляють спискові семи головних пороків», – зазначив Наступник святого Петра.
Запобіжник від самодостатності
У цьому контексті Папа звернув увагу на те, що в той час, як кардинальні чесноти несуть загрозу того, що можуть формувати людей, які є геройськими в чиненні добра, але які залишаються самотніми, «великим даром богословських чеснот є життя, прожите в Святому Дусі». «Християнин ніколи не буває самотнім. Він творить добро не через титанічні зусилля особистих старань, а тому, що, як смиренний учень, крокує за Вчителем Ісусом. Прямуючи вперед у житті, християнин має богословські чесноти, які є великою протиотрутою від самодостатності», – пояснив Єпископ Риму, зауваживши, що трапляється таке, що морально бездоганні люди в очах інших можуть виглядати пихатими й зверхніми. Про цю небезпеку також попереджає Ісус в Євангеліях.
«Гордість – це отрута, сильна отрута: однієї її краплі достатньо, щоб зіпсувати все життя, позначене добром. Людина може зробити гору добрих справ, зібрати похвалу і визнання, але якщо вона зробила все це тільки для себе, щоб возвеличити себе, то чи може вона називати себе чеснотливою людиною? Ні!» – вів далі Святіший Отець, підкресливши, що добро – це «не лише мета, але й спосіб». Воно потребує чималої тактовності, делікатності, а насамперед, «позбутися іноді надто громіздкої присутності нашого “я”». Й великою допомогою, «щоб виправляти такі ситуації», є богословські чесноти, особливо, в моменти падінь, «бо також і ті, хто має добрі моральні постанови, іноді падають». Ніхто не застрахований від помилок, але «якщо відкриємо серце для Святого Духа, внутрішнього Вчителя, Він оживить у нас богословські чесноти». «Тоді, якщо ми втратили довіру, Бог знову відкриває нас на віру; якщо ми знеохочені, Бог пробуджує в нас надію; якщо наше серце зачерствіло, Бог пом’якшує його Своєю любов’ю», – підсумував Папа.
About The Author
